# 55 295-298 Переглянути повний текст статті

УДК 631.1:330.341.1

DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2026-2-55

Король Олександр Олексійович,
аспірант кафедри національної та міжнародної економіки,
Одеського національного технологічного університету,
https://orcid.org/0009-0000-5533-8904

Класифікація JEL: Q12, O33, L23

У статті обґрунтовано теоретико-методичні та практичні засади формування стратегій підвищення виробничого потенціалу підприємств агропродовольчого сектору України в умовах сучасного економічного стрибка та глобальних викликів. Підвищення ефективності діяльності аграрного сектору розглядається як ключовий чинник забезпечення продовольчої безпеки держави та її конкурентоспроможності на світових ринках. Автором узагальнено підходи до трактування виробничого потенціалу як багатокомпонентної системи, що включає земельний, техніко-технологічний, трудовий та організаційно-управлінський складники. Обґрунтовано необхідність переходу від традиційних до інноваційно-активних моделей господарювання, у яких технологічні зміни, цифровізація та розвиток людського капіталу є взаємопов’язаними елементами стратегії зростання. На основі аналізу наукових джерел систематизовано основні напрями стратегічного розвитку підприємств агропродовольчого сектору: технологічну модернізацію через впровадження точного землеробства, автоматизацію виробничих процесів, використання штучного інтелекту; розвиток кадрового потенціалу шляхом безперервного навчання; оптимізацію організаційних структур через цифрові платформи управління; екологізацію виробництва за допомогою ґрунтозахисних технологій No-Till та Mini-Till; формування ефективної інвестиційної політики, орієнтованої на залучення зовнішніх та внутрішніх ресурсів. Запропоновано модель переходу від теоретичних підходів до практичних рішень через використання інструментів державно-приватного партнерства, проєктного управління інноваціями та розбудову інноваційно-консультаційної інфраструктури. Зазначено, що стратегічна мета підвищення виробничого потенціалу полягає у створенні адаптивної системи управління, здатної забезпечити стійкість, інноваційність і конкурентоспроможність агропідприємств у мінливому ринковому середовищі.

Ключові слова: стратегія розвитку, агропродовольчий сектор, агропідприємство, ефективність виробництва, конкурентоспроможність, економічна стійкість.

Література

  1. Лібанова, Е., & Позняк, О. В. (2020). Міграція іноземних працівників з України: вплив COVID-19. Демографія та соціальна економіка, (4(42)), 1–16. https://doi.org/10.15407/dse2020.04.025
  2. Скічко, О. (2025). Теоретичні та прикладні аспекти інтелектуалізації управління виробничим потенціалом аграрних підприємств. В Інноваційне підприємництво: стан та перспективи розвитку (сс. 711–714). КНЕУ.
  3. Вовк, В. А., & Дорошенко, В. В. (2024). Формування системи стратегічного управління підприємством в умовах воєнного стану. Економіка та суспільство, (68). https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-68-68
  4. Шевченко, А. А., Петренко, О. П., & Косик, Д. В. (2024). Штучний інтелект в рослинництві: успішні кейси аграрних підприємств. Modern Economics, (47). https://doi.org/10.31521/modecon.V47(2024)-19
  5. Хахула, Б. В. (2022). Інновації, як чинник прискорення науково-технічного прогресу в аграрному секторі України. Агросвіт, (9–10), 79–85. https://doi.org/10.32702/2306-6792.2022.9–10.79
  6. Лебідь, О. В., Кіпоренко, С. С., & Вовк, В. Ю. (2023). Використання технологій штучного інтелекту в сільському господарстве: європейський досвід та застосування в Україні. Електронне моделювання, 45(3), 57–71. https://doi.org/10.15407/emodel.45.03.057
  7. Хилько, І. І., & Заярнюк, Н. І. (2024). Штучний інтелект в аграрному секторі економіки. В Інформаційні технології у сучасному світі (сс. 225–227). Державний біотехнологічний університет.
  8. Ingram, J., & Maye, D. (2020). What are the implications of digitalisation for agricultural knowledge? Frontiers in Sustainable Food Systems, 4, Article 66. https://doi.org/10.3389/fsufs.2020.00066
  9. Andrusiv, U., Popadynets, I., Zelinska, H., Lagodiienko, Volodymyr, Kupalova, H., & Goncharenko, N. (2023). Labor potential as a factor of ensuring competitive advantages of business entities in Ukraine. Production Engineering Archives, 29(3), 263–270. https://doi.org/10.30657/pea.2023.29.30
  10. Prause, L., Hackfort, S., & Lindgren, M. (2021). Digitalization and the third food regime. Agriculture and Human Values, 38, 641–655. https://doi.org/10.1007/s10460-020-10161-2
  11. Wang, S. L., Nehring, R., Mosheim, R., & Njuki, E. (2024). Measurement of output, inputs, and total factor productivity in U.S. agricultural productivity accounts (Report No. TB-1966). U.S. Department of Agriculture, Economic Research Service. https://doi.org/10.32747/2024.8755132.ers
  12. Федірець, О. В., Стовба, В. О., & Солодчук, Т. В. (2022). Сутність та особливості формування системи менеджменту виробничого потенціалу підприємства. Приазовський економічний вісник, (1(30)), 74–79. https://doi.org/10.32840/2522-4263/2022-1-13
  13. Юрчук, Н. П., & Кіпоренко, С. С. (2022). Особливості використання цифрових технологій в агробізнесі. Східна Європа: економіка, бізнес та управління, (3(36)), 109–116. https://doi.org/10.32782/easterneurope.36-17

Статтю було отримано 31.05.2026

Цитувати статтю, стиль APA

Король О. О.31.05.2026. Стратегії підвищення виробничого потенціалу підприємств агропродовольчого сектору україни: від теорії до практичних рішень. Український журнал прикладної економіки та техніки. 2026. №2. 295-298 pp. https://doi.org/10.36887/2415-8453-2026-2-55

Цитувати статтю, стиль MLA

Король О. О. Стратегії підвищення виробничого потенціалу підприємств агропродовольчого сектору україни: від теорії до практичних рішень. Український журнал прикладної економіки та техніки. 31.05.2026. https://doi.org/10.36887/2415-8453-2026-2-55

Цитувати статтю, трансліт

Korol O. O. Strategії pіdvischennya virobnichogo potencіalu pіdpriєmstv agroprodovolchogo sektoru ukraїni: vіd teorії do praktichnih rіshen. Ukraїnskiy zhurnal prikladnoї ekonomіki ta tehnіki. 31.05.2026. https://doi.org/10.36887/2415-8453-2026-2-55