# 110 596-600 Переглянути повний текст статті

УДК 316.472.4:332.122(477.87)

DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2026-2-110

Пітюлич Михайло Михайлович,
д.е.н., професор, член-кореспондент НАН України, завідувач кафедри фінансів і банківської справи
ДВНЗ «Ужгородський національний університет»,
Директор Закарпатського регіонального центру соціально-економічних і гуманітарних досліджень НАН України, м. Ужгород, Україна

Класифікація JEL: Z13, R58, D71, O15

У статті сформовано цілісне теоретико-методичне бачення соціального капіталу гірських територій Закарпаття та обґрунтовано його значення для розвитку громадянського суспільства, місцевого самоврядування й соціально-економічної стійкості територіальних громад. Соціальний капітал трактується як актуалізований потенціал відносин, заснованих на довірі, взаємності, солідарності, спільних нормах і здатності до колективної дії, реалізація якого забезпечує соціальний або економічний ефект. Систематизовано рівні його формування – нано-, мікро-, мезо- та макрорівень — і визначено основні функції: зниження трансакційних витрат, полегшення неформальної координації, мобілізацію ресурсів, зменшення соціальної вразливості, підтримку самоорганізації та підвищення інституційної довіри. Розкрито специфіку гірських територій, де щільність родинно-сусідських зв’язків і локальна ідентичність поєднуються з обмеженим доступом до інфраструктури, цифрових комунікацій, освіти, професійних мереж і формальних інститутів участі. Методичну основу дослідження становлять аналітично-описовий, дедуктивний, структурно-функціональний і порівняльно-статистичний методи, а емпіричну базу — результати соціологічного моніторингу гірських населених пунктів Закарпатської області у 2020–2021 рр. Встановлено суперечливе поєднання декларованої відповідальності громадян за стан справ у країні з низькою реальною участю у політичних партіях, громадських організаціях і колективних акціях. Виявлено значну недовіру до політичних інститутів, поверхове зацікавлення політикою, поширення зневіри у можливості захисту прав, але водночас наявність резерву громадської активності, що проявляється у готовності діяти заради суспільної користі. Запропоновано напрями нарощення соціального капіталу через розвиток локальних комунікаційних платформ, громадянську освіту, підтримку лідерства, цифрову інклюзію, прозорість місцевої влади та інституціалізацію волонтерських і громадських практик.

Ключові слова: соціальний капітал, довіра, громадянська активність, політична участь, гірські території, Закарпаття, територіальна громада, місцеве самоврядування

 

Література

  1. Таран Т. Громадянська активність як складова соціального капіталу України. Розвиток взаємодії держави і громадянського суспільства в контексті впровадження європейських принципів належного врядування : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. (12 грудня 2012 р., м. Київ). К. : НІСД, 2013. 504 с.
  2. Грішнова О. А., Полив’яна Н. А. Соціальний капітал: сутність, значення, взаємозв’язок з іншими формами капіталу. Україна: аспекти праці. 2009. № 3. С. 19–24. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uap_2009_3_6
  3. Шаповалова Т. В. Соціальний капітал: теоретичні засади та стратегії трансформації : монографія. Сєвєродонецьк : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2016. 360 с. ISBN 978-617-11-0062-6. URL: https://dspace.snu.edu.ua/items/df034ea2-1b20-48c0-a4a2-1da51686430d
  4. Герман M. Г. Теорії соціального капіталу в аналітичній перспективі вивчення євроінтеграційних процесів. Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право. 2011. Вип. 4 (11). С. 105–109. URL: https://visnyk-psp.kpi.ua/article/download/124991/119505/0
  5. Бова А. А. Соціальний капітал в Україні: досвід емпіричного дослідження. Економічний часопис–ХХІ. 2003. № 5. С. 46–50. URL: http://soskin.info/ea/2003/5/20030517.html
  6. Лібанова Е. М. Модернізація економіки України в контексті соціальних викликів. Демографія та соціальна економіка. 2011. № 1 (15). С. 24–38. URL: https://dse.org.ua/arhcive/15/15_2.html
  7. Заяць Т. А., Жаховська В. Л. Конвертація соціального капіталу в Україні: суперечності, принципи і перспективи. Демографія та соціальна економіка. 2021. № 1 (43). С. 63–79. DOI: https://doi.org/10.15407/dse2021.01.063. URL: https://dse.org.ua/arhcive/43/43_5.html
  8. Колодій А. Соціальний капітал і політична участь громадянина в епоху змін. Відповідальність християнина у сучасному суспільстві : матеріали 7-го Екуменічного соціального тижня (м. Львів, 29 вересня – 4 жовтня 2014 р.). Львів : Український католицький університет, Інститут екуменічних студій, 2014. С. 34–38. URL: https://political-studies.com/?cat=7
  9. Аналітичний звіт за підсумками опитування в Закарпатській області / Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. 2020. URL: https://dif.org.ua/article/analitichniy-zvit-za-pidsumkami-opituvannya-v-zakarpatskiy-oblasti
  10. Початок нового політичного року: довіра до соціальних інститутів, липень 2020 р. / Центр Разумкова. 2020. URL: https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/pochatok-novogo-politychnogo-roku-dovira-do-sotsialnykh-instytutiv-lypen-2020r
  11. Буркинський Б. В., Горячук В. Ф. Соціальний капітал: сутність, джерела та структура, оцінка. Економіка України. 2013. № 1 (614). С. 67–81. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/EkUk_2013_1_8
  12. Кириченко І. Соціальний капітал: довіра і толерантність — міра за міру. Дзеркало тижня. Україна. 2014. № 7. 28 лютого – 7 березня. URL: https://zn.ua/ukr/gazeta/issue/956

Статтю було отримано 31.05.2026

Цитувати статтю, стиль APA

Пітюлич М. М.31.05.2026. Соціальний капітал як чинник соціально-економічного розвитку поліетнічного регіону. Український журнал прикладної економіки та техніки. 2026. №2. 596-600 pp. https://doi.org/10.36887/2415-8453-2026-2-110

Цитувати статтю, стиль MLA

Пітюлич М. М. Соціальний капітал як чинник соціально-економічного розвитку поліетнічного регіону. Український журнал прикладної економіки та техніки. 31.05.2026. https://doi.org/10.36887/2415-8453-2026-2-110

Цитувати статтю, трансліт

Pіtyulich M. M. Socіalniy kapіtal yak chinnik socіalno-ekonomіchnogo rozvitku polіetnіchnogo regіonu. Ukraїnskiy zhurnal prikladnoї ekonomіki ta tehnіki. 31.05.2026. https://doi.org/10.36887/2415-8453-2026-2-110