# 10 59-62 Переглянути повний текст статті

УДК 338.43:330.342

DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2026-1-10

Похиленко Наталія Михайлівна,
к.е.н., старший науковий співробітник відділу організації менеджменту, публічного управління та адміністрування,
ННЦ «Інститут аграрної економіки» (м. Київ, Україна)
https://orcid.org/0000-0002-0255-001X
Чуприна Яніна Олександрівна,
старший викладач кафедри правового регулювання економіки,
Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця (м. Харків, Україна)
https://orcid.org/0000-0002-6645-0296

Класифікація JEL: Q01, Q18, R11

Опубліковано: 25.02.2026

Метою статті є дослідження концептуальних засад резильєнтності сільських територіальних громад під час впровадження принципів сталого розвитку. Досліджено концептуальні засади резильєнтності сталого сільського розвитку в умовах зростан-ня глобальних і національних викликів, зокрема екологічних, енергетичних, демографічних, продовольчих та воєнних криз. Обґрун-товано, що сучасна парадигма сталого розвитку, закріплена в міжнародних документах та інтегрована в стратегічне плану-вання України, потребує доповнення категорією резильєнтності як здатності соціально-економічних систем протистояти шокам, адаптуватися та трансформуватися без втрати базових функцій і цінностей. Проаналізовано еволюцію наукових підходів до трактування сталого розвитку в американській, європейській та постколоніальній традиціях, а також особливості українського дискурсу, що поєднує глобальні принципи з воєнними реаліями та євроінтеграційними орієнтирами. Узагальнено підходи до визначення резильєнтності як багаторівневої властивості особистості та спільноти, що проявляється через здатність до мобілізації ресурсів, навчання, самоорганізації та колективної дії. Систематизовано ключові чинники підвищення резильєнтності сільських громад: різноманітність реакцій, мережеві зв’язки, культура навчання, поліцентричність управління, розвиток соціального капіталу, лідерство, прийняття складної перспективи, локальне управління та наявність комунікаційної інфраструктури. Визначено роль інституційної стійкості, економічної спеціалізації, підтримки інновацій і цифровізації як стратегічних компонентів посилення спроможності сільських територій до відновлення і довгострокової трансформації. Обґрунтовано, що резильєнтний сталий розвиток передбачає комплексний підхід, який інтегрує економічний, соціальний та екологічний виміри, антикризове управління, адаптивність і гармонізацію інтересів нинішніх і майбутніх поколінь. Зроблено висновок про необхідність імплементації концептуальних засад резильєнтності у практику стратегічного планування розвитку сільських територіальних громад України з урахуванням інституційної спроможності та місцевої демократії.

Ключові слова: сталий сільський розвиток, резильєнтність, стратегічне забезпечення, сільські територіальні громади, інституційна стійкість, соціальний капітал.

Література

  1. Бездєтко К.С., Серьогіна Д.О. Сталий розвиток: еволюція підходів до визначення та сучасні інтерпретації. Економіка та суспільство. 2025. № 76. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2025-76-4.
  2. Daly H.E. Steady-State Economics: Second Edition with New Essays. Chicago: Island Press, 2012. 344 p.
  3. Biermann F. Earth System Governance: World Politics in the Anthropocene. Cambridge: MIT Press, 2014. 288 p. DOI: https://doi.org/10.7551/mitpress/9780262028226.001.0001.
  4. Escobar A. Encountering development: The making and unmaking of the Third World. Princeton: Princeton University Press, 2012. 290 p.
  5. Данилишин Б.М. Природно-ресурсна сфера України: проблеми сталого розвитку і трансформацій. Київ: Нічлава, 2006. 704 с.
  6. Лупенко Ю.О. Стратегічні напрями сталого розвитку сільських територій на період до 2030 року. Київ: ННЦ «ІАЕ», 2020. 60 с.
  7. Бицюра Ю., Манжула Є., Ілюхіна В. Проблеми забезпечення сталого розвитку в Україні. Сталий розвиток економіки. 2025. № 1 (52). С. 49–55. DOI: https://doi.org/10.32782/2308-1988/2025-52-7.
  8. Hernández А.А. Resilience and its Core Principles – The key to Sustainable Rural Development? LDnet. URL:https://ldnet.eu/resilience-and-its-core-principles-the-key-to-sustainable-rural-development/.
  9. Чумакова Г.В., Пасічнюк В.В. Лідерство в кризових умовах: публічне управління під час воєнного стану. Успіхи і досягнення в науці. 2024. № 1(1). С. 212–225. DOI: https://doi.org/10.52058/3041-1254-2024-1(1)-212-225.
  10. Гуторов А.О., Пугачов М.І. Когерентна резильєнтність аграрно-економічних систем. Український журнал прикладної економіки та техніки. 2023. Том 8. № 2. С. 400–404. DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2023-2-58.
  11. Хаустова В.Є., Решетняк О.І., Зінченко В.А. Інститути та інституційна резильєнтність: сутність і роль у повоєнній розбудові економіки України. Бізнес Інформ. 2023. № 11. C. 77–92. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2023-11-77-92.
  12. Reinforcing Rural Resilience. OECD Rural Studies. Paris: OECD, 2025. 207 р. DOI: https://doi.org/10.1787/7cd485e3-en.

Цитувати статтю, стиль APA

Похиленко Н. М., Чуприна Я. О. Концептуальні засади резильєнтності сталого сільського розвитку. Західноукраїнський національний університет. 2026. №1. 59-62 pp. https://doi.org/10.36887/2415-8453-2026-1-10

Цитувати статтю, стиль MLA

Похиленко Н. М., Чуприна Я. О. Концептуальні засади резильєнтності сталого сільського розвитку. Західноукраїнський національний університет. https://doi.org/10.36887/2415-8453-2026-1-10

Цитувати статтю, трансліт

Pohilenko N. M., Chuprina Ya. O. Konceptualnі zasadi rezilєntnostі stalogo sіlskogo rozvitku. Zahіdnoukraїnskiy nacіonalniy unіversitet. https://doi.org/10.36887/2415-8453-2026-1-10