# 87 466-470 Переглянути повний текст статті

УДК 330.341.1

DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2026-2-87

Іванченков Вячеслав Сергійович,
д.е.н., старший викладач,
Одеський технiчний фаховий коледж
Одеського нацiонального технологiчного унiверситету
https://orcid.org/0000-0002-7074-3024
Іваніцький Ігор Олегович,
аспірант кафедри бізнесу і торгівлі
Одеського національного технологічного університету
https://orcid.org/0009-0008-8515-5824

Класифікація JEL: O31; L16; Q01

Статтю присвячено питанням розвитку інноваційної складової як ресурса стратегічних змін у галузях національної економіки України в умовах поствоєнного відновлення, глобальних викликів та інтеграційних процесів. Метою дослідження є обґрунтування ролі інновацій як чинника стратегічних змін у галузях національної економіки України в умовах глобальних, внутрішньополітичних і післявоєнних викликів. У дослідженні представлено концептуальний підхід до розуміння інновацій як інструменту зростання продуктивності, механізму реалізації цілей сталого розвитку та інтеграції України в глобальний простір. Обґрунтовано, що інновації вступають основним засобом досягнення нової якості економіки, яка відповідає критеріям екологічності, інклюзивності та технологічної нейтральності. Проведено аналіз еволюції поколінь інновацій, на основі якого виявлено формування нової генерації «інтегрованих фреймів» інновацій, що сприяють трансформаційним змінам у різних секторах. Виявлено, що інноваційні зрушення мають технічний і соціально-економічний характер, передбачаючи зміну бізнес-моделей, споживчої поведінки та інституційних механізмів. Визначено фактори, що визначають здатність галузей до стратегічної трансформації: ресурсне забезпечення, інституційна підтримка, розвиток партнерств, цифровізація, інноваційна активність та наявність інститутів галузевого лідерства. Проаналізовано галузеві особливості інноваційних змін в Україні та встановлено, що ІТ-сфера, фінансовий сектор та торгівля є лідерами інноваційного розвитку, тоді як аграрна, промислова та енергетична галузі характеризуються низьким рівнем інноваційної активності через інституційні, фінансові та технологічні бар’єри. Визначено типові проблеми впровадження інновацій у галузях: низький рівень державного фінансування НДДКР, слабка кооперація між наукою, бізнесом і державою, недостатня інфраструктура для підтримки інновацій, кадровий відтік, обмежений доступ до зовнішніх ринків капіталу та технологій. Загалом, в дослідженні обґрунтовано, що формування ефективної системи підтримки стратегічних інновацій повинно поєднувати інституційну сталість, міжгалузеву координацію та орієнтацію на цінності сталого розвитку, що в свою чергу дозволить створити умови для структурної модернізації національної економіки, зниження її вразливості до криз та формування засад для довготривалого зростання на засадах стійкості, інклюзивності та інноваційності.

Ключові слова: інновації, інноваційний розвиток, стратегічні зміни, сталий розвиток, галузева трансформація, інноваційні фрейми, екологічні інновації.

Література

  1. Маргасова, В., Покотилова, О., Ружицький, Ю., & Шаповалова, В. (2024). Особливості фінансування цілей сталого розвитку у сучасних умовах. Herald of Khmelnytskyi National University. Economic Sciences, 330(3), 128–133. https://doi.org/10.31891/2307-5740-2024-330-19
  2. Іртищева, І. (2023). Оцінка рівня сталого інклюзивного розвитку України. Modeling the Development of the Economic Systems, (2), 159–165.
  3. Кулініч, Т., Нагорний, В., & Рубан, О. (2025). Інноваційні підходи до сталого розвитку: екологічні стартапи та зелені технології. Економіка та суспільство, (72). https://doi.org/10.32782/2524-0072/2025-72-6
  4. Schot, J., & Steinmueller, W. E. (2018). Three frames for innovation policy: R&D, systems of innovation and transformative change. Research Policy, 47(9), 1554–1567. https://doi.org/10.1016/j.respol.2018.08.011
  5. Столяров, Д. В., & Райца, А. (2009). Етапи еволюційного розвитку інноваційних процесів. Інвестиції: практика та досвід, (8), 21–26.
  6. Чжу, Ц. (2024). Історичні періоди розвитку інновацій в освітньому просторі. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки, (215), 294–298. https://doi.org/10.36550/2415-7988-2024-1-215-294-298
  7. Петров, К., & Корж, М. (2025). Еволюція моделей інноваційного процесу: обмеження та тенденції розвитку. Актуальні проблеми економіки, (3(285)), 185–194.
  8. Литвиненко, М., & Гармаш, Н. (2023). Аналіз просування технології 5G у світі та очікування для України. Економіка та суспільство, (58), 94–103.
  9. Kuznets, S. (1973). Modern economic growth: Findings and reflections. The American Economic Review, 63(3), 247–258.
  10. Van der Duin, P., & Ortt, R. (2020). Generations of innovation management. In Contextual Innovation Management (pp. 1–16). Routledge. https://doi.org/10.4324/9781315687131-1
  11. (2015). System innovation: Synthesis report. OECD Publishing. https://www.oecd.org/
  12. Шипуліна, Ю. С. (2012). Механізм управління потенціалом інноваційного розвитку промислових підприємств [Монографія]. ТОВ «ДД «Папірус».
  13. Шипуліна, Ю. С., & Силка, А. В. (2017). Фактори впливу на процес формування інноваційно сприятливого середовища. Економіка і суспільство, (13), 806–812.
  14. Чорна, Н. П. (2012). Галузеві фактори інноваційного розвитку сфери виробництва продуктів харчування. Економічний часопис-XXI, (11–12), 40–42.
  15. Кукушка, І. В. (2022). Інноваційний розвиток транспортних підприємств України. Економіка та суспільство, (43). https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-43-17
  16. Зеліско, І. М., Асан, А., & Ху, С. (2021). Фінансова парадигма інноваційного розвитку телекомунікаційних підприємств в умовах цифрової трансформації економіки. Економічний простір, (175), 59–64.
  17. Котуранова, Т., & Коногова, М. (2022). Проблеми управління інноваційним розвитком будівельних підприємств в Україні. Економічний простір, (182), 83–87. https://doi.org/10.32782/2224-6282/182-12
  18. Коваль, Н. (2024). Інноваційні засади розвитку в контексті фінансового та банківського сектору. Економіка та суспільство, (61). https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-61-113
  19. Антощенкова, В. В., & Пересада, М. О. (2023). Роль інновацій у сільському господарстві. Аграрні інновації, (22), 175–179.
  20. Давимука, С. А., Федулова, Л. І., & Попадинець, Н. М. (2016). Інноваційний розвиток підприємств сфери торгівлі: світові тенденції та практика в Україні [Монографія]. ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України».
  21. Панкова, А., & Вельможко, К. (2025). Вплив інноваційного розвитку промисловості на економічне зростання України. Сталий розвиток економіки, (1(52)), 468–472.

Статтю було отримано 31.05.2026

Цитувати статтю, стиль APA

Іванченков В. С., Іваніцький І. О.31.05.2026. Інноваційна складова забезпечення стратегічних змін галузей національної економіки в контексті сталого розвитку. Український журнал прикладної економіки та техніки. 2026. №2. 466-470 pp. https://doi.org/10.36887/2415-8453-2026-2-87

Цитувати статтю, стиль MLA

Іванченков В. С., Іваніцький І. О. Інноваційна складова забезпечення стратегічних змін галузей національної економіки в контексті сталого розвитку. Український журнал прикладної економіки та техніки. 31.05.2026. https://doi.org/10.36887/2415-8453-2026-2-87

Цитувати статтю, трансліт

Іvanchenkov V. S., Іvanіckiy І. O. Іnnovacіyna skladova zabezpechennya strategіchnih zmіn galuzey nacіonalnoї ekonomіki v kontekstі stalogo rozvitku. Ukraїnskiy zhurnal prikladnoї ekonomіki ta tehnіki. 31.05.2026. https://doi.org/10.36887/2415-8453-2026-2-87