УДК 631.15

DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2019-3-40

Павло Миколайович МАТВЄЄВ
кандидат економічних наук, директор ТОВ «ЗЕМІНФОРМ»

JEL classification: Q15; R 1; P 25

Анотація

Вступ. Продуктивні сили визначаються як найважливіша складова економічної системи. Підвищення продуктивності використання ресурсного потенціалу аграрного сектора країни можливе за рахунок здійснення належного державного регулювання.

Метою наукового дослідження є узагальнення досвіду високорозвинених країн стосовно державного регулювання продуктивності використання ресурсного потенціалу аграрного сектору.

Результати. Охарактеризовано зміст закону економії часу та закону одержавлення. Визначено мету державного регулювання продуктивності використання ресурсного потенціалу підприємств аграрного сектора. Встановлено невідповідність традиційної парадигми аграрної політики сучасним реаліям. Наголошено на необхідності гармонізації економічних інтересів між ланками агропромислового комплексу. Проведено аналіз досвіду країн Європейського союзу, США та Японії у сфері ведення ефективної аграрної політики. Розглянуто позиції науковців стосовно вимог до нової аграрної парадигми. Обґрунтовано власну позицію стосовно порівняння характеристик традиційної і нової аграрної парадигми. Доведено недоцільність визначення середніх показників, які характеризують галузь сільського господарства. Наголошено на необхідності державної підтримки в аграрному секторі. Обґрунтовано необхідність посилення державного регулювання ресурсного потенціалу аграрного сектору через такі важелі: антимонопольна політика, збереження та відтворення ресурсного потенціалу, кредитно-фінансовий механізм, система оподаткування, регулювання зовнішньоекономічної діяльності, спеціальні цільові програми, цінове регулювання виробництва сільськогосподарської продукції. У якості головного організаційного механізму запропоновано програму комплексного підвищення продуктивності використання ресурсного потенціалу.

Висновки. Державне регулювання підвищення продуктивності використання ресурсного потенціалу аграрного сектору повинне бути направлене на розвиток та гармонізацію економічних інтересів між ланками агропромислового комплексу.

Ключові слова: конкуренція, ресурсний потенціал, механізм, сільськогосподарське підприємство, продуктивність, економічна ефективність, державне регулювання, аграрний сектор.

Список літератури

1. Ільчук О. М. Наукові засади державного регулювання аграрної сфери в умовах підвищених ризиків. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. 2013. Вип. 181(4). С. 193-199.
2. Tweeten L., Zulauf C. PublicPolicy for Aqriculture after Commodity Programs. Review of Agricultural Economics. 1997. Vol. 19. pp. 263-279.
3. Moyer W., Josling T. Agricultural Policy Reform. Politics and process in the EU and US in 1990 s. Journal of Agricultural Economics.2006. vol. 57. no 1. pp. 145-148.
4. Coleman W., Skogstad G., Atkinson M. Paradigm Shifts and Policy Networks: Cumulative Change in Agriculture. Journal of Public Policy. 1996. Vol. 16. pp. 273-301.
5. Онегіна В. Зміна аграрної парадигми і державної політики у розвинутих країнах. Економіка України. 2005. № 11. С. 62-72.
6. Цілі сталого розвитку 2016-2030 рр. URL: http://www.un.org.ua/ua/tsili-rozvytku-tysiacholittia/tsili-staloho-rozvytku.
7. Лисецкий А., Соломко М. Структурное развитие сельского хозяйства Украины. Экономика Украины. 2006. № 12. С. 54-61.
8. Мазуркевич Л. О. До нової парадигми сільського господарства. URL: http://intkonf.org/mazurkevich-lo-do-novoyi-paradigmi-silskogo-gospodarstva/.

Статтю було отримано 01.08.2019