УДК: 338.43

DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2024-1-35

Ужва Алла Миколаївна,
доктор економічних наук, професор, професор кафедри обліку і аудиту, Чорноморський національний університет імені Петра Могили
https://orcid.org/0000-0001-5239-5516

JEL classification: L10, L15, M11, O13

Вступ. Життєздатність підприємств по відношенню до конкурентоспроможності визначається результатами їх виробничо-збутової діяльності в умовах сталого розвитку. Основною умовою розвитку та ефективного функціонування сучасних підприємств в ринкових умовах є їх висока конкурентоздатність. Конкуренція змушує підприємства різних форм власності постійно відстежувати зміни в попиті та пропозиції, вартості матеріальних ресурсів, знижувати витрати на виробництво, покращувати якість своєї продукції та послуг, що пропонуються на ринку, та підвищувати свою конкурентоспроможність.

Конкурентоспроможність є показником, що відображає дієвість всього комплексу механізмів господарювання з урахуванням усіх факторів і механізмів. Підвищення конкурентоспроможності – довгостроковий процес, який здійснюється відповідно до обраної стратегії розвитку підприємства і забезпечує досягнення конкурентних переваг: зниження собівартості продукції; підвищення її пріоритетності; впровадження інновацій; виявлення переваг власних товарів порівняно із замінниками; використання цінових факторів підвищення конкуренції; пошук нових сфер використання продукції тощо.

Мета. Метою статті є аналіз управління конкурентоспроможності підприємств в умовах сталого розвитку.

Метод (методологія). У процесі дослідження застосовано методи порівняння, аналізу, теоретичного та логічного узагальнення. Методологічною основою став діалектичний метод дослідження.

Результати. У статті вивчено вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на управління конкурентоспроможністю підприємств в контексті економічної, соціальної та екологічної складових сталого розвитку; проаналізовано проблемні аспекти забезпечення конкурентоспроможності підприємств в умовах сталого розвитку; доведено, що динамічність конкурентних переваг вимагає постійного моніторингу тенденцій їх розвитку і систематичної розробки комплексних заходів з розвитку наявних, формування нових конкурентних переваг підприємства; визначено, що для кардинального покращення результатів діяльності необхідно використовувати принципово нові управлінські рішення та стратегічні альтернативи. Запропоновано та обґрунтовано умови підвищення конкурентоспроможності підприємств у контексті складових сталого розвитку економіки.

Ключові слова: конкурентоспроможність підприємства, управління, сталий розвиток, фактори, показники конкурентоспроможності

Література

1. Лепейко Т.І., Кіпа Д.В. Механізм формування конкурентної стратегії підприємства. Академічний огляд. 2014. № 2 (41). С. 64-69.
2. Літвінова Ю.О. Проблеми забезпечення конкурентоспроможності підприємства в сучасних умовах. Управління розвитком. 2012. № 9. С. 35-37.
3. Лужецький А.І. Ідентифікація поняття «конкурентний потенціал підприємства» та підходи до його управління. Інноваційна економіка. 2013. № 8. С. 125-128.
4. Стахов М.В., Малик О.В. Конкурентний потенціал як основа формування конкурентоспроможності підприємства. Глобальні та національні проблеми економіки. 2017. Випуск 16.
5. Тимохiна Я.О. Iнтегрованi маркетинговi комунiкацiї: перiодизацiя розвитку та визначення понять. Сталий розвиток економiки. 2013. № 4. С. 324-328.
6. Ткачук Г.Ю. Формування конкурентоспроможності малих підприємств агробізнесу: монографія. Житомир: ЖДТУ, 2012. 200 с.
7. Федорова Т.Ю., Григорук П.М. Визначення концептуальних засад сталого розвитку. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Економічні науки. 2013. Випуск 2. С. 16-19.
8. Чайківський І.А. Механізми забезпечення сталого розвитку сільськогосподарських підприємств. Інноваційна економіка. 2014. № 6. С. 108-114.

Статтю було отримано 27.12.2023