УДК: 331.522
DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2022-2-46
JEL classification: J41; O15
Одним із стратегічних завдань, що стоять перед сільськогосподарською галуззю в сучасних умовах, є знаходження нових джерел економічного зростання, яке на сьогоднішній день неможливе без технологічної модернізації галузі. Потужним драйвером розвитку конкурентоспроможності сільськогосподарської галузі виступає використання сучасних цифрових технологій, що значно впливає на продуктивність праці, якість кінцевої продукції та собівартість виробленої продукції. Цифрові технології дедалі активніше поширюються у сільському господарстві, залучаючи у трансформаційні процеси дедалі більше виробничих операцій та значно видозмінюючи їх. При цьому заміна виконуваних працівниками операцій на цифровізовані алгоритми призводить до скорочення попиту на працю низькокваліфікованих працівників, що виконують рутинні операції, не пов’язані з прийняттям управлінських рішень. В той же час зростає попит на працівників, які володіють не тільки компетенціями в галузі сільгоспвиробництва, а й знаннями, необхідними для роботи з цифровими пристроями та роботизованими системами. Це, у свою чергу, створює гостру потребу у формуванні та постійному оновленні даних компетенцій у існуючих та потенційних працівників галузі. Здійснювана в останні десятиліття державна політика в галузі формування та розвитку людського капіталу аграрної сфери призводить до значного відтоку населення із сільської місцевості. Сучасний стан більшості сільських територій вказує на відсутність єдиних методик з оцінки людського потенціалу, рівня розвитку умов його формування, і навіть ефективної державної політики, спрямованої на створення дієвого механізму заміщення природних втрат сільського населення. Слід зазначити, що розвиток агропромислового комплексу характеризується низкою невирішених соціально-економічних проблем, серед яких значний відтік населення із сільської місцевості. Перехід до використання сучасних цифрових технологій висуває значні вимоги до якості людського капіталу, що зумовлює гостру необхідність розробки концептуального підходу до формування та використання людського капіталу в умовах початку абсолютно нових умов господарювання.
Ключові слова: цифрове сільське господарство, сільські території, цифровізація, кадровий потенціал, людський капітал, продуктивність праці, якість життя, соціально-економічні умови.
Список літератури
- Беккер Г. Человеческий капитал (главы из книги). Воздействие на заработки инвестиций в человеческий капитал. США: экономика, политика, идеология. № 11. С. 109-119
- Schultz T. Capital Formation by Education. Journal of Political Economy. 1960. № 6. P. 571-583.
- Guide on Measuring Human Capital. Prepared by the Task Force on Measuring Human Capital. United Nations ECE/CES/2016/2/Add.2, Economic Commission for Europe, 2016. URL: https://unstats.un.org/unsd/nationalaccount/ consultationDocs/HumanCapitalGuide%20Global%20Consultation-v1.pdf.
- Шваб К. Четвертая промышленная революция: перевод с английского. М: Издательство «Э», 2017. 208 с.
- Людський капітал 2030. URL: https://hrliga.com/docs/ljudskyj-kapital-2030.pdf.
- Розвиток людського капіталу: на шляху до якісних реформ. URL: https://razumkov.org.ua/uploads/article/2018_LUD_KAPITAL.pdf.
- Тоффлер Э. Третья волна. М.: АСТ, 2004. 784 с.
- Плікус І.Й. Людський капітал та інноваційний розвиток в умовах цифрової економіки. Цифрова економіка як фактор економічного зростання держави: колективна монографія / За заг. ред. О.Л. Гальцової. Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2021. С. 298-325.
- Бояринова К.О., Демян А.Л., Лазоренко Т.В. Компетентністний підхід до розвитку інженерного персоналу підприємств аграрно-промислового комплексу. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/11_2021/20.pdf.
- Ляшенко В.І., Вишневський О.С. Цифрова модернізація економіки України як можливість проривного розвитку: монографія. НАН України, Ін-т економіки пром-сті. Київ, 2018. 252 с.
- Ілляшенко С.М., Ілляшенко Н.С. Перспективи і загрози четвертої промислової революції та їх урахування при виборі стратегій інноваційного зростання. Маркетинг і менеджмент інновацій. 2016. №. 1. С. 11-21.
Статтю було отримано 16.04.2022