УДК: 339.138

DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2022-2-54

Наталія Йосипівна БАСЮРКІНА
доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри торговельного підприємництва, товарознавства та управління бізнесом,
Одеський національний технологічний університет
ORCID ID: 0000-0001-9342-8863
Ірина Олександрівна СЕДІКОВА
доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри менеджменту і логістики, Одеський національний технологічний університет
ORCID ID: 0000-0001-5684-6927
Каміла Владиславівна МОМОТ
бакалавр з економіки,
Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця

JEL classification: L20; L25

У статті обґрунтовано теоретичні підходи до визначення поняття «диверсифікація» та надано йому змістовне визначення, виявлено ознаки та ключові характеристики в контексті його розвитку в умовах економічної нестабільності. На основі широкого аналізу визначень диверсифікації сформульовано авторське, сутність якого у тому, що «диверсифікація» – це стратегія, яка спрямована на підвищення ефективності функціонування підприємства в умовах нестабільності, шляхом зміни асортименту продукції, ринків збуту, розподілу ризиків, досягнення економічної вигоди, запобігання банкрутства та використання наявних можливостей. Визначено ознаки диверсифікації, серед яких: цільова орієнтація, розподіл фінансових ресурсів, проникнення в нові сфери та галузі, розширення географічних меж діяльності, розширення асортименту, освоєння нових видів виробництв та технологій, вихід підприємства на нові сектори ринку, зміна організаційних структур. Визначено, що концепції диверсифікації діяльності підприємства показують її значення як стратегії розвитку. Основні характеристики цієї стратегії включають структурованість, багатоаспектність, динамізм, цілеспрямованість, емерджентність та зворотний зв’язок. Встановлено, що підприємства вдаються до диверсифікації з різних причин, таких як застій ринку, бажання розширити спектр діяльності, виявлення нових можливостей та інші. Визначено, що головний мотив застосування диверсифікації полягає у бажанні підвищити ефективність підприємства не тільки в поточний момент та в найближчій перспективі, але й на довгостроковий період. Проведено класифікацію мотивів диверсифікації діяльності підприємств з їх поділом на техніко-технологічні, економічні, фінансові, соціальні, стратегічні. Обґрунтовано, що вибір конкретного шляху диверсифікації залежить від фінансового стану підприємства, можливостей різних галузей та тривалості такої стратегії.

Ключові слова: управління, диверсифікація, ринок, стратегія, мотиви.

Список літератури

1. Ansoff I.H. Corporate Strategy (Revised edition). New York: Penguin Books. 1987. 284 p.
2. Berry C.H. Corporate growth and diversification. Journal of Law and Economics. 1971. № 14. P. 371-384.
3. Дрималовська Х.В. Розвиток диверсифікації на підприємствах: дис. канд. екон. наук: 08.00.04. Львів: Національний університет «Львівська політехніка», 2016. 219 с.
4. Ковтуненко Ю.В. Стратегія диверсифікації діяльності підприємств в системі стратегічного управління. Інноваційна економіка: теоретичні та практичні аспекти»: кол. монографія. Херсон: Грінь Д.С., 2017. C. 378-391.
5. Момонт Т.В. Диверсифікація як альтернативний напрям розвитку діяльності суб’єктів господарювання та об’єкт облікового відображення. Вісник Київського інституту бізнесу та технологій. 2019. № 3 (42). С. 57-63.
6. Можевенко Т.Ю. Камнєва А.В. Процеси диверсифікації продукції та послуг підприємств в умовах невизначеності зовнішнього середовища. Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2020. № 6 (117). С. 63-66.
7. Некрасова Л.А., Єзерова М.О. Моделювання стратегії розвитку виробничого підприємства в умовах диверсифікації. Economics. 2021. № 6 (58). С. 62-68.
8. Онищенко О.А. Петрик В.А. Об’єктивна необхідність і тенденції розвитку диверсифікації виробництва сучасних українських підприємств. Менеджмент та підприємництво: тренди розвитку Випуск 1 (03). С. 66-72.
9. Прилуцький А.М., Герасимчук В.Г. Диверсифікація підприємницької діяльності як інструмент зростання прибутковості підприємства. Економіка. Фінанси. Право. 2019. № 11/2. С. 17-20.
10. Porter M.E. From Competitive Advantage to Corporate Strategy. Harvard Business Review. 1987. Vol. 65. №. 3. P. 43-59.
11. Томпсон-мл. А.А., Стрікленд А.Дж. Стратегічний менеджмент. Концепції та ситуації для аналізу. Київ: Вільямс. 2003. 924 с.
12. Цогла О.О. Переваги та недоліки стратегії диверсифікації підприємства. Актуальні проблеми економіки. 2007. № 5. С. 148-152.
13. Чикуркова А.Д., Юр’єв В.В. Теоретичнні аспекти розвитку диверсифікації діяльності сільськогосподарських підприємств. Агросвіт. 2021. № 21-22. С. 80-86.
14. Шароян Ф.А. Ключові етапи розроблення стратегії диверсифікації на міжнародних ринках. Підприємництво та інновації. 2021. Випуск 16. С. 16-25.
15. Шимко О.В. Диверсифікація як стратегічний напрямок розвитку торговельних підприємств. Бізнес-інформ. 2018. № 2. С. 159-163.
16. Згурська О.М. Визначення суті та значення дефініції «диверсифікація». Економіка та держава. 2019. № 12. С. 77-82.
17. Сьомкіна Т.В., Згурська О.М. Теоретико-методологічний підхід до вибору стратегій диверсифікації підприємства. Економіка. Менеджмент. Бізнес. 2019. №3 (29). С. 25-34.
18. Згурська О.М. Диверсифікація як метод підвищення економічної ефективності підприємства. Інвестиції: практика та досвід. 2018. № 13. С. 16-21.
19. Болотова В.В. Суть диверсифікації як економічного процесу. Вісник ХНАУ ім. Докучаєва. Серія «Економічні науки». 2020. № 3. С. 176-187.
20. Згурська О.М. Ващенко О.О., Гужавіна І.В. Концептуальна характеристика категоріального апарату «диверсифікації діяльності підприємства». Економіка та держава. 2021. № 5. С. 121-125.

Статтю було отримано 06.04.2022