УДК: 631.1:332.1
DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2024-1-33
JEL classification: O13; Q10
У статті виявлено структурні зрушення у територіальній організації і галузевій структурі тваринництва у довоєнний період та під час війни. Визначено їх тенденції, здійснено оцінку та узагальнено певні закономірності за останні 30 років. Встановлено, що раніше тваринництво було представлене практично у всіх аграрних підприємствах у формі організації та діяльності ферм колгоспів і радгоспів і мало досить чітку зональну спеціалізацію відповідно до об’єктивно існуючих за агрокліматичними та виробничо-економічними показниками сільськогосподарських зон – Лісової або Полісся, Лісостепової і Степової; зон висотної поясності в горах; приміського господарства поблизу великих міст і міських агломерацій. Однак у 90-х роках минулого століття у країні було запущено процеси згортання тваринництва, тенденції яких не були подолані та зберігаються протягом останніх 30-ти років і значно поглибилися війною. Визначено, що їх причини сформовані під впливом непослідовних реформ і недосконалих інститутів регулювання розвитку галузі; дефіцитом інвестицій та повільною модернізацією і впровадженням інновацій; відсутністю підприємницької ініціативи серед переважної більшості товаровиробників; деформацією структури сільськогосподарських угідь у вигляді значного скорочення площ природних сіножатей і пасовищ, скороченням кормовиробництва; занепадом селекції і племінної страви; зменшенням продуктивності й конкурентоспроможності порівняно з показниками передових країн світу та країн – експортерів м’яса. Виняток становить лише вирощування курей та виробництво продукції з них, яке відродилося на інноваційній основі у формі індустріалізованих підприємств великих агрохолдингів з надконцентрацією виробництва та його основних факторів (землі і капіталів) і набуло статусу провідної галузі не тільки на вітчизняному, але й на міжнародному ринку продукції птахівництва. Найбільшого скорочення зазнали ВРХ м’ясного напряму, вівчарство, конярство, звірівництво. Навпаки, піднесення набуло бджільництво, однак через війну воно зазнало величезних втрат. Що стосується розміщення галузей, то воно мало чітку зональну зумовленість та територіальну організацію з орієнтацією на чинники сировини для кормів; погодно-кліматичні умови для утримання; чинники близькості споживача і логістичного забезпечення реалізації продукції. Проте із модернізацією підприємств та концентрацією виробництва у великих обсягах, покращенням шляхів сполучення і збільшенням швидкості транспортних засобів, удосконаленням холодильного обладнання, зміною розміщення рослинництва через потепління і зменшення кількості опадів зональна спеціалізація тваринництва поступово втрачає свою чіткість, однак це практично не впливає на ефективність виробництва. Розміщення залишається значимим чинником ефективності птахівництва через орієнтацію на зернове господарство; м’ясного напряму ВРХ, вівчарство і конярство через орієнтацію на природні пасовища. Однак з війною значна кількість тварин і птиці, приміщень і обладнання, майна і готової продукції була втрачена, а галузь зазнала колосальних збитків. Серед чинників розміщення тваринницьких підприємств на перше місце вийшов чинник безпеки. Тому зрушення у розміщенні та галузевій структурі галузі змінили зональні пріоритети на регіональні, а напрями з векторів північ – південь на схід – захід. Тобто, пріоритетом є запобігання знищенню тваринницьких підприємств і їх функціонування у відносно безпечних центральних і західних регіонах.
Ключові слова: структура, поголів’я, підприємства, господарства населення, сільськогосподарські зони, кормовиробництво, закупівельні ціни, інновації, територіальна і галузева спеціалізація, ризики, безпека, пріоритети і перспективи.
Література
- Амбросов В.Я. Спеціалізація, кооперація, агропромислова інтеграція. Харків: ННЦ ІАЕ, 2009. 686 с.
- Андрійчук В.Г. Надконцентрація агропромислового виробництва і земельних ресурсів та її наслідки. Економіка АПК. 2009. № 2. С. 3-9.
- Гуторов А.О. Економічне обґрунтування раціональних розмірів сільськогосподарських підприємств: теорія і практика. Харків. «Міськдрук». 2012. 377с.
- Канінський П.К. Спеціалізація сільськогосподарських підприємств: монографія. Київ: ІАЕ, 2005. 348 с.
- Кернасюк Ю. Чи буде розвиток тваринництва в Україні. Агробізнес сьогодні. 2019. URL: https://agro-business.com.ua/agro/ekonomichnyi-hektar/item/14394-chy-bude-rozvytok-tvarynnytstva-v-ukraini.html.
- Мельник Л.Л. Концентрація виробництва в сільському господарстві як результат його розвитку. Теоретичні та практичні питання аграрної науки: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. до 100-річчя Дніпровського держ. аграр.-екон. ун-ту (1922-2022 рр.), (м. Дніпро, 18 трав. 2022 р.). ДДАЕУ. Дніпро, 2022. С. 155-157. URL: http://dspace.dsau.dp.ua/jspui/handle/123456789/6539.
- Месель-Веселяк В.Я. Оптимальні розміри сільськогосподарських формувань промислового типу в Україні. Економіка АПК. 2008. № 3. С. 13-20.
- Пархомець М.К. Організаційно-економічні основи розвитку молокопродуктового підкомплексу в ринкових умовах. Тернопіль: Економічна думка, 2005. 346 с.
- Саблук П.Т. Реалізація механізму реформ в аграрній сфері. Економіка АПК. 2011. № 10. С. 3-6.
- Красноруцький О.О., Смігунова О.В., Чигринов Є.І. Стратегічні орієнтири управління розмірами та масштабами ви-робництва аграрних підприємств молочного напряму. Науково-технічний бюлетень ІТ НААН. 2023. №129. С. 90-102.
- Ігнатенко М.М., Мармуль Л.О., Романюк І.А. Розвиток конкурентних стратегій підприємств в умовах глобалізації ринків. Економічний вісник університету. 2023. Випуск 57. С. 45-51.
- Сільське господарство України-2022. Статистичний збірник. Державна служба статистики України. Київ, 164 с. URL: https://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2023/zb/09/S_gos_22.pdf.
- Marmul L., Krukovskaya E. Certification of agrarian enterprises-producers of organic products in order to enter European markets. Baltic Journal of Economic Studies. 2018. Vol. 4. № Р. 209-216.
- Ignatenko M.M., Marmul L.O., Ushakov D.S., Kuchyn S.P. Transformation of approaches to determine influence factors in the economic development models. International Journal of Economics & Business Administration. 2019. Vol. VII. Issue 2. Р. 290-301.
Статтю було отримано 30.12.2023