УДК: 333:332.54

DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2023-1-39

Попадинець Назарій Миколайович,
доктор економічних наук, старший дослідник, заступник директора з науково-педагогічної роботи, доцент кафедри економіки і маркетингу,
Навчально-науковий інститут підприємництва та перспективних технологій Національного університету «Львівська політехніка»,
старший науковий співробітник відділу регіональної економічної політики
ДУ «Інститут регіональних досліджень ім. М. І. Долішнього НАН України»
https://orcid.org/0000-0002-7556-6135
Галаченко Олександр Олександрович,
доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економіки, підприємництва та менеджменту
Міжрегіональної академії управління персоналом
https://orcid.org/0000-0003-2776-1777
Садура Оксана Борисівна,
кандидат економічних наук, доцент,
Національний університет «Львівська політехніка»
https://orcid.org/0000-0001-7898-9128
Камінський Любомир-Роман Юрійович,
аспірант другого курсу,
Львівського університету бізнесу та права
https://orcid.org/0009-0009-5002-8734

JEL classification: H72, Q15

Сьогодні у світі посилюються проблеми, пов’язані зі зміною клімату, забрудненням навколишнього середовища та втратою біорізноманіття. Розвиток територій національних парків, які є важливими для збереження біорізноманіття та природних екосистем, є дуже вагомим у контексті цих глобальних викликів. Метою статті є дослідження особливостей еколого-економічних аспектів розвитку територій національних природних парків. Встановлено, що національні природні парки є основними зонами для збереження флори та фауни. Тому важливо розробляти стратегії, які б дозволяли зберегти ці унікальні екосистеми, одночасно забезпечуючи їхній стійкий розвиток, таким чином відповідати за збереження біорізноманіття. Визначено, що розвиток територій має враховувати потреби місцевого населення, але водночас не завдавати шкоди природному середовищу, тобто потрібно розумно використовувати лісові, водні та інших природні ресурси. Важливою складовою функціонування та розвитку національних природних парків є екотуризм, адже він може бути одним зі способів підтримки місцевої економіки, не завдаючи шкоди природі. Екотуризм може включати екскурсії, спостереження за дикою природою, піші та велосипедні маршрути тощо. Ефективне управління та розвиток національних парків вимагає наявності відповідного законодавства та регулятивної політики. Це включає закони, що регулюють використання природних ресурсів, заборони на незаконну діяльність, таку як браконьєрство чи незаконна вирубка лісів, і механізми для контролю за дотриманням цих законів. У статті доведено, що важливою особливістю розвитку національних парків є освітні та наукові програми, адже національні парки можуть використовуватися як місця для наукових досліджень та освітніх програм. Це допомагає підвищити обізнаність про важливість збереження природи і може сприяти розвитку місцевої економіки через наукові та освітні ініціативи. Розвиток територій національних природних парків вимагає інвестицій і фінансування. Важливо залучати кошти від уряду, приватного сектору та міжнародних донорів для забезпечення сталого розвитку цих територій. Визначено, що місцеві громади мають бути активно залучені у процеси планування та управління національними парками.

Ключові слова: еколого-економічні основи, території, громади, рекреація, національні природні парки, сталий розвиток,  довкілля, управлінська діяльність.

Література

1. Газуда М.В., Дяченко І.Б. Регіональний менеджмент збереження і відтворення природно-заповідних територій: монографія. Ужгород: Видавництво ФОП Бреза А.Е., 2014. 248 с.
2. Жук П. Територіальний розвиток, природне довкілля, економіка: наукові розвідки: монографія. Київ: ДУ “Інститут регіональних досліджень імені Долішнього М.І. НАН України”. 2023. 257 с.
3. Дребот О.І. Система державного управління природно-заповідним фондом України та її регіонів. Регіональна економіка. 2011. №4. С. 205-209.
4. Шершун М.Х. Особливості реформування лісового господарства України в умовах переходу до сталого розвитку. Агроекологічний журнал. 2012. No 2. С. 13–18.
5. Третяк В.М. Юрченко А.Д. Лобунько Ю.В. Проблеми удосконалення інституціональної бази управління природно-заповідним фондом України. Землеустрій, кадастр і моніторинг земель. 2015. №1. С. 65-73.
6. Кошелюк Т.В. Інституційна система управління національними природними парками в Україні. Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. 2020. №54. С. 74-89.
7. Hammer T., Bär R., Ehrensperger A., Friedli A., Liechti K., Wallner A., Xenia Wiesli T. A holistic assessment of the impacts of park management: findings from the evaluation of Regional Nature Parks in Switzerland. Journal on protected mountain areas research. Vol. 14. № 1. P. 14-24. DOI: https://dx.doi.org/10.1553/eco.mont-14-1s14.
8. Oberdorfer R. National Park Management-A study of US National Parks with particular emphasis on sustainable tourism. 2001. 104 p. URL: https://www.grin.com/document/317.
9. Ferretti-Gallon K., Griggs E., Shrestha A., Wang G. National parks best practices: Lessons from a century’s worth of national parks management. International Journal of Geoheritage and Parks. 2021. P. 335-346. DOI:https://doi.org/10.1016/j.ijgeop.2021.05.004
10. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» № 2456-XII від 16.06.1992 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12#Text.
11. Управління природоохоронними територіями. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. URL: https://mepr.gov.ua/diyalnist/reformy/upravlinnya-pryrodoohoronnymy-terytoriyamy/.

Статтю було отримано 15.01.2023