УДК: 664(477)

DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2021-4-24

Анна Станіславівна ЯГОДЗІНСЬКА
здобувач, Міжнародний університет бізнесу і права
ORCID ID: 0000-0002-1548-5800

JEL classification: О31; О32

Анотація

У статті досліджено сучасний стан харчової промисловості. Так, харчова промисловість є провідним виробничим сектором в Україні. У 2018 році обсяг реалізації харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів склав 585,2 млрд грн, що складає 19,4 % від загального обсягу реалізованої промислової продукції (товарів, послуг). Разом з тим, розвиток харчової промисловості не відзначається сталістю. Визначено основні драйвери та напрями інновацій, що сприятимуть сталому розвитку харчової промисловості. Встановлено, що зважаючи на визначені драйвери та напрямки інновацій, що сприятимуть сталому розвитку харчової промисловості у сфері переробки продовольства, та, враховуючи світовий досвід та визначені перспективи розвитку харчової промисловості ЄС, запропоновано напрями та завдання впровадження інновацій в харчовій промисловості України: нові та кращі харчові продукти; ресурсо-ефективні виробничі процеси; інтегровані та прозорі ланцюги поставок; збільшення інноваційної потужності харчової промисловості. Так, у перекладі на роль технології, відповідність і три бізнес-стратегії можуть бути зведені до наступних драйверів інвестицій у харчовій промисловості: відповідність; операційна досконалість; нові продукти / нові технології. Узагальнено можливі галузі інновацій для харчової промисловості та різні варіанти технологій, що пропонуються для вдосконалення та запровадження інноваційних проєктів, які можуть бути започатковані з метою сприяння стабільності в харчовій промисловості країни. Так, забезпечити конкурентоспроможність у довгостроковій перспективі можливо через впровадження радикальних інновацій, впровадження нових та кращих харчових продуктів, ресурсоефективних виробничих процесів, інтегрованих та прозорих ланцюгів поставок, а також – збільшення інноваційної потужності харчової промисловості. Щоб забезпечити найбільш ефективного використання ресурсів, науково-дослідні розробки та інновації запроваджуються там, де, як очікується вони матимуть найбільший ефект. На практиці це означає, що галузі починають науково-дослідні проєкти лише тоді, коли вони тісно пов’язані зі стратегією та рушійними силами бізнесу.

Ключові слова: харчова промисловість, переробна промисловість, переробка продовольства, продовольча безпека, драйвери інновацій.

Список літератури

  1. Вербицький С.Б., Черняк О.В., Пацера Н.М. Продовольча безпека та агропромисловий комплекс: засадничі принципи та можливість їхньої реалізації у практиці технічного регулювання. Продовольчі ресурси. № 7. С. 79-86.
  2. The Observatory of Economic Complexity (OEC). Ukraine (UKR) Exports, Imports, and Trade Partners. URL: https://oec.world/en/profile/country/ukr.
  3. Коваленко О.В.Оцінка ефективності національної продовольчої безпеки у міжнародному контексті: інноваційний аспект. Продовольчі ресурси. № 9. С. 50-69.
  4. Mudrak, R., Lagodiienko, V., Lagodiienko, N., Rybchak, V. Food affordability and economic growth. TEM Journal, 2020, Vol.9, No.4, PP. 1159-1168. DOI:10.18421/TEM94-32
  5. Бабич М.М. Продовольча безпека України: теорія, методологія, практика: автореф. дис. … д-р. екон. наук : 08.00.03. Миколаїв, 2019. 47 с.
  6. Васильців Т.Г., Бойко В.В. Стратегічні пріоритети державної політики забезпечення продовольчої безпеки України. Стратегічна панорама. № 2. С. 132-138.
  7. Langelaan H.C., PereiradaSilva F., ThodenvanVelzen U., Broeze J., Matser A.M., Vollebregt M., Schroën K. Technology options for feeding 10 billion people – Options for sustainable food processing. European Union. 2013, Brussels, October 2013.
  8. Porter M. Competitive Strategy Techniques for Analysing Industries and Competitors. The Free Press, 1980. New York.
  9. Кузнецова І.О. Продовольча безпека України: вектор розвитку. Економіка України. 2019. № 11-12. С. 60-76.
  10. Конохов С.В. Конкурентні переваги аграрного сектора України у системі глобальної продовольчої безпеки. Бізнес Інформ. 2018. № 8. С. 82-87.

Статтю було отримано 18.09.2021