УДК: 333:332.54
DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2023-1-58
JEL classification: O13; P28
Під час аналізу управління територіями національних природних парків встановлено, що воно не відповідає вимогам сучасності, зокрема через неефективну систему державного управління, порушення природоохоронного законодавства, недостатнє фінансування заходів щодо збереження природно-заповідного фонду, біологічного та ландшафтного різноманіття; слабку реалізацію рекреаційного потенціалу. Визначено, що основними проблемами є: відсутність актуальних планів управління, проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду для національних природних парків практично не розробляються, тому значна частина парків немає чітко встановлених меж. У структурі площ національних природних парків України переважають господарські зони (у середньому 60-90% від площі парку), тоді як середнє значення площі заповідної зони, як правило, не перевищує 20%. Констатовано, що ефективна управлінська діяльність значно залежить від усвідомлення важливості національних природних парків для системи охорони природи країни, тому впроваджувана урядом України реформа управління природоохоронними територіями для збереження ландшафтного та біологічного різноманіття є на часі. На основі цього під час дослідження встановлено, що основними аспектами ефективного управління територіями національних природних парків у сучасних умовах мають бути: юридичне встановлення статусу парку, розроблення та виконання плану управління, складання стратегії охорони природи з виокремленням важливих територій, рекреація та освіта, наукові дослідження, забезпечення фінансування, співпраця та комунікація, моніторинг та оцінювання. Головною метою забезпечення ефективного управління національними природними парками є збереження природи та забезпечення доступу для людей з мінімальним впливом на природу. Таке управління має реалізовуватись через розроблення та впровадження стратегій і планів розвитку, які враховуватимуть збереження природних ресурсів і потреби суспільства у рекреації, думку громадськості, захист від природних і антропогенних загроз, міжнародні стандарти.
Ключові слова: природно-заповідний фонд, охорона земель, національні природні парки, сталий розвиток, природні ресурси, управлінська діяльність.
Література
- Третяк В.М., Юрченко А.Д., Лобунько Ю.В. Проблеми удосконалення інституціональної бази управління природно-заповідним фондом України. Землеустрій, кадастр і моніторинг земель. 2015. №1. С. 65-73.
- Андронов В.А., Варивода Є.О. Пошук шляхів оптимізації управління територіями та об’єктами природно-заповідного фонду. Проблеми екології. 2010. № 1-2. С. 171-178.
- Міщенко О.В. Сучасний стан та особливості природокористування в національних природних парках України. Вісник Харківського національного університету імені ВН Каразіна. Серія: Екологія. 2014. № 10. С. 73-79.
- Смирнова С.М., Мась А.Ю., Коваль А.О. Європейський досвід землекористування природно-заповідного фонду. Економіка та держава. 2021. №1. С. 77-82.
- Дребот О.І. Система державного управління природно-заповідним фондом України та її регіонів. Регіональна економіка. 2011. №4. С. 205-209.
- Кошелюк Т.В. Інституційна система управління національними природними парками в Україні. Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. 2020. №54. С. 74-89.
- Панченко Т.Ф., Голуб А.А. Значення природоохоронного законодавства для створення та розвитку національних природних парків. Сучасні проблеми архітектури та містобудування. 2013. Випуск 34. С. 317-325
- Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16. 06.1992. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12#Text.
- Про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об’єктів: Положення. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 245 від 06.07.2005. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/.
Статтю було отримано 18.01.2023