УДК: [338.48:338.1]:368

DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2020-4-40

Олександр Олексійович Макєєв
заступник директора ТОВ «Новітні технології землеустрою», здобувач
Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва

JEL classification: O13; Q15

Анотація

Досліджено класичні і некласичні види стратегії управління ресурсним потенціалом. Для обґрунтування вибору однієї із вищезазначених стратегій управління ресурсним потенціалом запропоновано множину критеріїв, за якими здійснюється вибір. Представлено інструментальне наповнення оцінки впливу чинників зовнішнього середовища непрямої дії: SWOT-аналіз і PESTEL-аналіз. Оцінка факторів безпосередньої взаємодії охоплює діяльність споріднених і підтримуючих галузей аграрного сектору, вплив конкурентів (існуючих і можливих), для аналізу якого доцільно використовувати інструментарій 5 сил конкуренції, державну підтримку галузі. Вагомим елементом дослідження впливу чинників на вибір стратегії управління ресурсним потенціалом є аналіз ризиків, що інтегруються в складну структуру взаємозалежних видів. Представлено узагальнений механізм впливу розглянутих чинників з урахуванням рівня інтегрального коефіцієнту продуктивності спожитих ресурсів та рівня інтегрального коефіцієнту прибутковості застосованих ресурсів. Розкрито сутність кількісних та якісних методів оцінки ризиків для суб’єктів аграрного бізнесу. Доведено доцільність застосування методу аналізу ієрархії Т. Сааті для безпосереднього вибору конкретного типу стратегії управління ресурсним потенціалом суб’єкта аграрного бізнесу.

Ключові слова: суб’єкт агробізнесу, ресурсний потенціал, стратегія управління, зовнішнє середовище, ризик, методичні підходи, методи оцінки ризиків.

Список літератури

1. Боровских Н. Конкурентные стратегии: методология формирования и развития. Маркетинг. № 2. С. 37–48.
2. Вяткіна Т. Г. Методологія розроблення стратегії управління ресурсним потенціалом сільськогосподарських підприємств. Економіка та держава. № 6. С. 68-73.
3. Вяткіна Т. Г. Умови та чинники стратегічного управління ресурсним потенціалом сільськогосподарських підприємств. Агросвіт. № 17. С. 3-8.
4. Акофф Р. Планирование будущего корпорации. М.: Прогресс, 1995. 328 с.
5. Ортіна Г. В. Вплив інтеграційних відносин на формування стратегії розвитку реального сектора економіки. Європейський вектор економічного розвитку. Економічні науки. 2014. № 1. С. 129–134.
6. Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: навч. посібник. К.: КНЕУ, 2000. 360 с.
7. Орел А. М. Конкурентні стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку суб’єктів аграрного виробництва. Український журнал прикладної економіки. Том 4. №4. С. 411-418.
8. Віленчук О. М. Концептуальні підходи до ідентифікації, оцінювання та управління ризиками в аграрній сфері. Вісник Житомирського національного агроекологічного університету. № 1-2(2). С. 137-147.
9. Прокопчук О. Т. Специфіка ризиків та управління ними у сільському господарстві. Збірник наукових праць Уманського НУС. Частина 2. Економічні науки. Випуск 95. С. 24-41.
10. Yehоrоva О., Dоrоhan-Рysarenkо L., Сhір L., Tyutyunnіk M. Assessment оf entreрreneurіal rіsks іn agrісulture. Технологический аудит и резервы производства. № 1(4). С. 4-10.

Статтю було отримано 12.10.2020