УДК: 65.011.4

DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2023-1-20

Кравчик Юрій Васильович,
кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту та адміністрування,
Хмельницький національний університет
Остапчук Ольга Василівна,
кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту та адміністрування,
Хмельницький національний університет

JEL classification: L29

Для того, щоб бути успішною організацією протягом тривалого часу, щоб вижити і досягти своєї мети, організація повинна бути як ефективною, так і результативною. Управління результативністю поєднує методології, показники, процеси, програмне забезпечення та системи управління діяльністю організації. Сутність управління результативністю полягає у прийнятті вірних рішень, правильність яких буде підтверджуватися і зрештою вимірюватися результатами та підсумками діяльності. Управління результативністю підвищує передбачуваність результатів, прояснює зв’язки між стратегічними, операційними та фінансовими цілями, робить їх зрозумілими для менеджерів та груп співробітників, що дозволяє їм діяти, а не чекати на вказівки начальників. Управління результативністю дозволяє кількісно оцінити результативність планування витрат за допомогою ключових показників ефективності, отриманих зі стратегічних карт та збалансованих систем показників. Знаючи ці стратегічні цілі та їхню відносну важливість, менеджери та команди співробітників вибирають відповідні інструменти з усього набору управління результативністю. Встановлено, що результати організації, які можна переглянути та порівняти, мають кілька різних типів. Наголошується, що оцінка результативності менеджменту є складним завданням та необхідним попереднім етапом вдосконалення керуючої системи, тому існує велика кількість критеріїв такої оцінки, які враховують різні фактори, що впливають на результативність, і дозволяють всебічно та комплексно оцінити реалізовану стратегію підприємства.  Результативність – це питання не лише того, що зроблено, а й як. Відмінні результати стають можливими завдяки відповідній поведінці, особливо довільній поведінці, та ефективному застосуванню необхідних знань, навичок та компетенцій. Управління результативністю дає змогу зрозуміти, як саме досягаються результати, оскільки це дозволяє зрозуміти, які заходи потрібні для подальшого зростання організації. Керівники повинні бути готові, схильні та здатні виявляти та задовольняти потреби в покращенні, щойно вони виникнуть. Потрібно домагатися максимально можливої інтеграції знання та професійної практики. Це означає всіляко заохочувати менеджерів навчатися на успішних прикладах, складностях та проблемах.

Ключові слова: результативність, оцінка, управління, організація, керівництво, показники.

Список літератури

  1. Hendry C., Bradley P., Perkins S. Missed a motivator? People Management. 1997. 15 May. P. 20–5.
  2. Lockett J. Effective Performance Management: A strategic guide to getting the best out of people. London: Kogan Page, 1992.
  3. Mohrman A.M., Mohrman S.A. Performance management is «running the business. Compensation and Benefits Review. July-August. P. 69-75.
  4. Walters M. The Performance Management Handbook. London: Institute of Personnel and Development, 1995.
  5. Incomes Data Services. Performance Management. IDS Study No. 626. London: IDS, 1997.
  6. Борщ В.І. Оцінка ефективності управлінської команди в бізнес-організації: навч. посіб. К.: ДП «НВЦ «Пріоритети», 2016. 36 с.
  7. Синк Д.С. Управление производительностью: планирование, измерение и оценка, контроль и повышение. М.: Прогресс, 1989. 528 с.
  8. Друкер П. Энциклопедия менеджмента. М.: Издательский дом «Вильяме», 2004. 432 с.
  9. Кокинз Г. Управление результативностью: Как преодолеть разрыв между объявленной стратегией и реальными процессами. M., 2016. 316 с.
  10. Блэйк Р., Мутон Д. Научные методы управления. Киев: Высшая школа, 2013. 274 с.
  11. Назарчук Т.В., Косіюк О.М. Менеджмент організації: навч. посіб. К.: «Центр учбової літератури», 2016. 560 с.
  12. Лагодиенко В.В., Корниецкий А.В. Понятие сущности и функций управления в логистических системах. Балтийский гуманитарный журнал. 2014. № 4(9). С. 145-147.

Статтю було отримано 05.01.2023