УДК: 338.46

DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2024-1-62

Немашкало Каріна Ромеовна,
кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту та бізнесу, Харківського Національного Економічного Університету імені Семена Кузнеця
https://orcid.org/0000-0002-8614-750X
Хахалєв Дмитро Олександрович,
кандидат економічних наук, начальник Департаменту податкового контролю стратегічних активів ТОВ «ТАС ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ»
https://orcid.org/0009-0007-4861-3550
Мануйлов Олексій Вікторович,
аспірант кафедри економічної кібернетики та управління економічною безпекою,
Харківський національний університет радіоелектроніки
https://orcid.org/0009-0005-3537-666X

JEL classification: M 31

У статті розглянуто основні методологічні підходи до управління сталим розвитком підприємств в умовах нестабільності. Охарактеризовано інтегрований, ризик-орієнтований, інноваційний та управлінський підходи, їхні переваги та недоліки. Інтегрований підхід забезпечує врахування взаємозв’язків між економічними, соціальними та екологічними аспектами діяльності підприємства, але його реалізація є складною та витратною. Ризик-орієнтований підхід дозволяє гнучко реагувати на загрози, але супроводжується високою невизначеністю та витратами на аналіз ризиків. Інноваційний підхід сприяє ефективному використанню ресурсів та зниженню відходів, проте потребує значних фінансових вкладень і тривалого часу на впровадження. Управлінський підхід акцентує увагу на залученні керівництва та персоналу до прийняття рішень, але може зустрічати опір змінам і вимагати додаткових зусиль для координації. Проаналізовано можливості інтеграції цих підходів для досягнення балансу між економічною ефективністю, соціальною відповідальністю та екологічною стійкістю.

Ключові слова: сталий розвиток, управління змінами, соціальна відповідальність, економічна стійкість, інновації, корпоративна соціальна відповідальність (CSR), глобальні трансформаційні процеси, адаптація до змін.

Література

  1. Брундтланд Г.Х. Наше спільне майбутнє: доклад Міжнародної комісії з навколишнього середовища та розвитку. Оксфорд: Oxford University Press, 1987.
  2. Добринін О.В. Концепція сталого розвитку в сучасному менеджменті. Журнал економічних досліджень. 2019. № 2. С. 45-49.
  3. Мартиненко В.А. Управління сталим розвитком підприємства: методологічні підходи та практичні аспекти. Вісник економічної науки України. 2020. №3. С. 75-79.
  4. Кравченко І.П. Сталий розвиток: економічний, соціальний та екологічний виміри. Економіка та управління. 2018. № 5. С. 12-16.
  5. Діденко О.М. Стратегічне управління сталим розвитком підприємств. Економіка підприємства: теорія та практика. 2017. Випуск 20. С. 23-27.
  6. Семенов В.П. Системний підхід до управління сталим розвитком підприємства. Формування ринкової економіки. 2021. № 4. С. 33-38.
  7. Бондаренко О.В. Вдосконалення управління підприємством для забезпечення сталого розвитку. Менеджмент і маркетинг. 2020. № 3. С. 41-45.
  8. Петренко Л.Г. Концепція сталого розвитку: економічна ефективність, екологічна стійкість та соціальна відповідальність. Економічний форум. 2019. № 2. С. 54-58.
  9. Червінська А.І. Інтеграція економічних, екологічних і соціальних аспектів управління підприємством. Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. 2018. Випуск 1(90). С. 89-93.
  10. Левченко С.П. Гармонізація економічного зростання, соціального добробуту та охорони довкілля для сталого розвитку. Економічний часопис-XXI. 2017. № 6-7. С. 67-71.
  11. Козловський С.М. Підходи до управління сталим розвитком підприємства в умовах нестабільності. Бізнес Інформ. 2019. №8. С. 94-99.
  12. Мельник Л.Г. Стратегія сталого розвитку підприємства: екологічна безпека, економічна ефективність та соціальна справедливість. Фінансовий простір. 2020. № 5. С. 101-105.

Статтю було отримано 15.01.2024