УДК: 331.101.262

DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2022-3-36

Красноруцький Олексій Олександрович,
доктор економічних наук, професор,
професор кафедри менеджменту
ім. проф. Л.І. Михайлової,
Сумський національний аграрний університет

JEL classification: Q11; Q19

Ситуація, що склалася в аграрному секторі економіки, в цілому сприятлива, тому що до пріоритетів розвитку держави належить розвиток сільського господарства, що забезпечує продовольчу безпеку країни і виконання програми з імпортозаміщення. У суб’єктів агробізнесу склався великий вибір варіантів розвитку. У зв’язку з цим кожній організації потрібна індивідуальна стратегія, на основі якої базується поточне планування, що дозволяє, з одного боку, нейтралізувати загрози та слабкі сторони, а з іншого, реалізувати свої можливості та переваги. Створення сталого та конкурентоспроможного виробництва продукції рослинництва можливе лише з використанням комплексного та системного підходів. Пріоритетне значення при цьому мають організаційно-економічні фактори при відповідному науковому та матеріально-технічному забезпеченні, раціональному використанні земельних, виробничих та трудових ресурсів При розробці раціональних систем рослинництва для сільськогосподарських організацій необхідно враховувати їхню виробничу спеціалізацію, рівень розвитку, конкретні природно-економічні умови. Стратегія розвитку рослинництва передбачає розробку обґрунтованих заходів та планів досягнення намічених цілей, в яких мають бути враховані науково-технічний потенціал та виробничо-збутові потреби виробництва продукції рослинництва. Розглянуто необхідність визначення стратегії розвитку аграрних формувань. Дано обґрунтування вибору адекватної стратегії розвитку відповідно до цілей, завдань, ресурсного потенціалу та ринкового становища підприємства. Диференціація сільськогосподарських підприємств за розміром, наявністю всіх видів ресурсів, ступенем використання сучасних технологій, обсягу впровадження нової техніки та обсягів виробництва вимагає різних стратегій розвитку аграрних формувань, обґрунтувати які можна лише на основі виявлення та вивчення факторів, що визначають можливості реалізації тієї чи іншої стратегії.

Ключові слова: стратегія розвитку, тенденції розвитку сільськогосподарських підприємств, умови вибору стратегії, продукція коноплярства, управління, планування.

Список літератури

  1. Стратегія розвитку аграрного сектору економіки (на період до 2020 року): проект. К.: Нац. наук. центр «Ін-т аграр. економіки», 2012. 17 с.
  2. Андрійчук В. Менеджмент: прийняття рішень і ризик. К. : КНЕУ, 1998. 314 с.
  3. Завадський Й.С. Управління сільськогосподарським виробництвом у системі АПК: підручник. К. : Вища школа, 1992. 367 с.
  4. Саблук П.Т. Основні напрями розробки стратегічного розвитку АПК в Україні. Економіка АПК. №12. С. 3-15.
  5. Портер М. Конкурентная стратегия: Методика анализа отраслей и конкурентов. Пер. с англ. М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. 234 с.
  6. Мізюк Б.М. Стратегічне управління. Львів: Магнолія, 2007. 392 с.
  7. Кадирус І.Г. Донських А.С., Терещенко В.А. Формування стратегії розвитку аграрного підприємства. Ефективна економіка. № 2020. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/7_2020/66.pdf.
  8. Марченко Ж.Ю. Напрями використання коноплепродукції у світі. Луб’яні та технічні культури: зб. наук. пр.. 2015. Вип. 4(9). С. 159-166.
  9. Хоружа К.В. Стратегічне управління як передумова ефективного розвитку аграрних підприємств. Наук. вісн. Луган. нац. аграр. ун-ту. Сер. Економічні науки. 2011. № 32. С. 280-285.
  10. Євчук Л.А. Стратегічний менеджмент як механізм забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств. Економіка АПК. 2011 № 9. С. 103-107.
  11. Судомир С.М. Стратегічне управління розвитком підприємства. Агросвіт. 2011. № 13/14. С.33-35.
  12. Міщенко А.П. Стратегічне управління: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. К.: Центр навч. л-ри, 2005. 354 с.
  13. Стратегічні напрями розвитку сільського господарства України на період до 2020 року / за ред. Ю.О. Лупенка, В.Я. Месель-Веселяка. К.: ННЦ «ІАЕ», 2012. 182 с.
  14. Гордієнко П.Л. Стратегічний аналіз: навч. посіб. К.: Алерта, 2006. 404 с.
  15. Ажнюк М.О. Основи економічної теорії: навч. посіб. К.: Знання, 2008. 365 с.
  16. Міщенко А.П. Стратегічне управління: навчальний посібник. Київ : ЦУЛ, 2004. 336 с.
  17. Економічний потенціал нішевих культур. URL: http://agro-business.com.ua/agro/ekonomichnyi-hektar/item/8958-ekonomichnyi-potentsial-nishevykh-kultur.html.
  18. Кузьмін О.Є. Технологія вибору виробничих стратегій для машинобудівних підприємств. Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: зб. наук. праць. № 647. С. 92-99.
  19. В Україні вирощується близько 3 тис га технічних конопель. URL: https://agroportal.ua/news/rastenievodstvo/v-ukrajini-viroshchuyetsya-blizko-3-tis-ga-tehnichnih-konopel.
  20. Площі, валові збори та урожайність сільськогосподарських культур за їх видами в Україні. https://ukrstat.gov.ua/.
  21. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: підручник. 2-ге вид., перероб. і доп. К.: КНЕУ, 2004. 699 с.
  22. Мельник Д.Л. Виробнича стратегія підприємства. Вісник Хмельницького національного університету. № 5. Т. 3. С. 251-257.

Статтю було отримано 08.10.2022