УДК: 334.7:004.7: 658.1
DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2021-4-3
JEL classification: L2; L14
Анотація
Проведено комплексне дослідження стратегічних імперативів управління підприємств мережевих структур в контексті теоретичних аспектів та адаптації практичної компоненти. Доведено, що у механізмі управління підприємств мережевих структур ключовими є функції координації, організації та планування, функція мотивації на інституціональному рівні, що вирішує одну з найскладніших проблем – підвищення рівня продуктивності праці. Обґрунтовано, що метою функціонування мережевих структур вважають впровадження позитивних екстерналій і забезпечення умов їх відтворення в розширеному масштабі. Слід зазначити, що існує три глобальних напрями маркетингової стратегії підприємств мережевих структур: сегментація, диверсифікація та інтернаціоналізація. Доведено, що практична компонента функціонування мережевих структур включає впровадження позитивних екстерналій: акселерація – здатність учасника мережі, вступаючи у взаємодію з іншими контрагентами; стандартизація – об’єднання суб’єктів, що випробовують вплив зовнішніх ефектів; інтерналізація – це перетворення зовнішніх витрат на внутрішні в результаті об’єднання підприємств; інформатизація – можливість швидкого навчання суб’єктів мережевої організації; інтенсифікація – це оптимізація зростаючих витрат з метою підвищення рівня їх окупності продукцією. Обґрунтовано, що процес реалізації стратегії може бути розділений на два етапи: процес стратегічного планування – вироблення набору стратегій, від базової стратегії підприємств мережевих структур до функціональних стратегій та окремих проєктів та процес стратегічного управління – реалізація певної стратегії в часі, переформулювання стратегії в світлі нових обставин. На основі аналізу представлено, що підприємства мережевих структур змінюють стратегію в таких умовах функціонування: на протязі достатньо довгого часу вона не забезпечує досягнення задовільних показників; фірми-конкуренти різко змінили свою стратегію; змінилися інші зовнішні фактори для діяльності фірми; відкрилися перспективи для прийняття заходів, що в змозі значно підвищити прибутки фірми; змінились чи виникли нові переваги покупців, чи з’явилися тенденції до можливих змін в цій галузі; поставлені в стратегії задачі вже вирішені та виконані.
Ключові слова: підприємства мережевих структур, стратегічні імперативи управління, мережева взаємодія, позитивні екстерналії, маркетингова стратегія.
Список літератури
- Вівчар О. І. Особливості інноваційного маркетингу в Україні. Вісник Дніпропетровського університету. Науковий журнал. № 10/1. Том 19. Дніпропетровськ, 2011. С. 185–190.
- Вівчар О. І., Колесніков А. П. Соціальна безпека. Навчальний посібник. Тернопіль: ФО-П Шпак В. Б., 2015. 146 с.
- Гусєва О. Ю. Імперативи стратегічного управління торговельними підприємствами з урахуванням макротрендів бізнесу. Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. 2015. Випуск 2(12). Том 1. С. 99-105.
- Ліщук В. І. Міжнародна передача технологій як інноваційний фактор економічного зростання. Економічна теорія та економічна історія. ЛДТУ. 2007. №4. С. 32–39.
- Питер Р. Диксон. Управление маркетингом. Навчальний посібник. Пер. с англ. М.: ЗАЩ “Издательство БИНОМ”.1998. 232 с.
- Стельмащук А. М., Стельмащук Ю. А. Розвиток мережевих економічних систем як сервісний захід зростання масштабів ефективності виробництва інформаційні технології та економічна безпека. Науково-виробничий журнал «Інноваційна економіка». 3-4’2016 [62]. С. 222-229
- Шервуд Д. Системный подход для совершенствования бизнес-модели: Практика решения бизнеспроблем; Пер. с англ. – М.: Альпина Паблишер, 2016. 341 с.
- http://www/expert.ua/articles/16/0/2130/.
- http://www.ConsultMarketing.ru
Статтю було отримано 25.10.2021