# 10 86–93 Переглянути повний текст статті

УДК: 338.439.02:631.17

DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2019-4-10

Михайло Юрійович КОБЧЕНКО
аспірант кафедри менеджменту, Полтавська державна аграрна академія

JEL classification: C21; O13; Q15

Анотація

Мета. Важливим завданням управління є дослідження концептуальних основ сучасної проблематики забезпечення ефективності землекористування, які формує певна обмеженість в оцінці результатів господарського ресурсокористування, що актуалізує тему дослідження.

Метою статті є дослідження концептуальних засад організації ефективного землекористування аграрних підприємств.

Методи дослідження. Вирішення поставлених у статті завдань здійснено за допомогою таких загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: аналізу та синтезу, систематизації та узагальнення, діалектичного підходу, економіко-математичного.

Результати дослідження. Доведено, що ефективність сільськогосподарського землекористування у виробництві агропродукції обмежується майновою та інвестиційною здатністю суб’єктів господарювання. Програмування ефективності сільськогосподарського землекористування полягає в розробці концепції оптимізації структури господарської активності. Представлена концептуальна модель вибору режиму інтенсивності землекористування з оптимальною агроекологічною інвестиційною активністю та розгорнута в часі господарська активність по виробництву рослинницької продукції на кожній одиниці земельних ресурсів і відповідна агроекологічна інвестиційна активність.

Висновки. Господарська діяльність повинна оцінюватися на основі показника, обраного з позицій основного критерію. В результаті вирішення економіко-математичної задачі на стратегічному рівні сільськогосподарське підприємство отримає укрупнені завдання на виробництво певних видів кінцевої продукції у необхідних обсягах і відповідні виробничі ресурси. При цьому обсяги кінцевої продукції та матеріальних ресурсів галузі виступатимуть як обмеження галузевої економіко-математичної задачі.

Практичне значення. Встановлений головний критерій оптимальності землекористування, що дозволяє орієнтуватися на стратегію максимізації ефектів сталого розвитку, виходячи з інтересів всіх учасників агропромислового виробництва. Головним принципом оптимального розвитку є забезпечення максимального ефекту при раціональному використанні обмежених ресурсів.

Ключові слова: управління, концептуальні засади, організація, ефективність, землекористування, аграрні підприємства.

Список літератури

  1. Бужин О. О. Інноваційні підходи формування показників економічної оцінки збереження ґрунтів при виробництві сільськогосподарських культур. Інноваційна складова сучасної економічної динаміки: колективна монографія за ред. В. Ф. Беседін, А.С. Музиченко. Умань: ФОП Жовтий О. О., 2013. С. 296-302.
  2. Державна служба статистики України (офіційний сайт). URL: http://www.ukrstat.gov.ua.
  3. Заяць В. М. Розвиток ринку сільськогосподарських земель: монографія. К.: ННЦ ІАЕ, 2011. 166 с.
  4. Національна доповідь про стан родючості ґрунтів України. Мінагрополітики, Центрдержродючість, НААНУ, ННЦ ІГА імені О. Н. Соколовського, НУБіП. 2010. ULR: http://www.iogu.gov.ua/wp-content/uploads/2013/07/stan_gruntiv.pdf.
  5. Паленичак О. В. Раціональне землекористування в умовах збалансованого розвитку агропромислового виробництва. Економіка АПК. 2012. № 2. С. 32–38.
  6. Сакаль О. Еколого-економічна ефективність землекористування в умовах поглиблення інституціональних трансформацій. Економіка природокористування і сталий розвиток. № 1–2 (20–21). С. 58–61.
  7. Сільське господарство України за 2018 рік: Статистичний збірник. Київ: Державна служба статистики України, 2019. 235 с.
  8. Солов’яненко Н. Сучасний стан та охорона ґрунтових ресурсів. Землевпорядний вісник. № 5. С. 23-27.
  9. Степаненко А. Інтеграція економічної та екологічної політики в контексті екологічної безпеки. Економіка природокористування і сталий розвиток. № 3–4 (22–23). С. 49–55.
  10. Сундук А., Шашула Л. Регіональний аспект фінансово-економічного регулювання землекористування в Україні. Економіка природокористування і сталий розвиток. № 1–2 (20–21). С. 62–66.
  11. Шашула Л., Денисенко І. Публічно-приватне партнерство у сфері землекористування: форми забезпечення та характеристики. Економіка природокористування і сталий розвиток. № 5 (24). С. 96–104.

Статтю було отримано 12.09.2019