УДК 330.3:631.1(477)

І. Ф. Баланюк,
доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри обліку і аудиту ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

Здійснені в Україні економічні й аграрні реформи призвели до негативних наслідків у розвитку аграрної сфери, маючи безпосередній вплив на рівень життя сільського населення. Загалом нині можна конста-тувати такі тенденції сільського розвитку: постійне зменшення кількості сільського населення, низький рівень їхнього життя, деградація і вимирання сіл, нероз-виненість соціальної інфраструктури, переважна сіль-ськогосподарська спеціалізація економіки сільських територій, брак інклюзивних інститутів розвитку аграрної сфери тощо.

Проблеми сільських територій України є на сьогодні значними, набули національного масштабу і загрозливо критичного характеру. Це відбувається в умовах, коли на селі проживає третина населення країни, що формує продовольчу безпеку держави, відповідає за екологічну складову розвитку переважної частини території. Вирішити вказані питання сільські громади не можуть, оскільки не володіють необхідними повноваженнями та інструментами для забезпечення подальшого розвитку сільських територій та потреб сільського населення.

Тому основною передумовою соціально-економічного розвитку сільських територій є об’єднання зусиль державних, регіональних, місцевих органів влади та населення конкретних сіл для розробки й реалізації стратегій інклюзивного розвитку аграрної сфери різних рівнів, виходячи з результатів обґрунтованої оцінки реального стану, прогнозування майбутніх перспектив і позицій взаємовигідного партнерства різних інституцій на національному, регіональному та місцевому рівнях. Зважаючи на це монографію А. О. Гуторова «Інклюзивний розвиток економіки і аграрної сфери (теорія, методика, аналіз)»[1] слід визнати актуальною й значною мірою піонерною в Україні.

Монографія у своїй структурі складається з шести підрозділів, що об’єднані в три розділи. Її Наукове значення полягає в адаптованій та удосконаленій методиці оцінювання рівня інклюзивності розвитку аграрної сфери України, зокрема й на регіональному рівні. У порівнянні з індексом регіонального людського розвитку запропонована методика більш придатна для аналізу інклюзій на селі, здійснення науково обґрунтованого моніторингу відповідних соціально-економічних та екологічних трансформацій.

Водночас монографічне дослідження тільки б виграло, якби автором більше уваги було приділено особливостям формування інклюзивних інститутів на селі, оцінювання їх ролі в сільському розвитку та селозбереженні.

У цілому вважаємо, що структура і зміст рецензованої монографії «Інклюзивний розвиток економіки і аграрної сфери (теорія, методика, аналіз)» свідчать про її комплексний і системний характер. Наукові положення, висновки та рекомендації достатньо обґрунтовані. Вони логічно витікають з глибокого і детального аналізу досліджуваних явищ, виконані за допомогою сучасного наукового інструментарію, є достовірними і прийнятними на теоретичному й практичному рівнях. Усе вищевикладене дає змогу схвально оцінити науковий здобуток А. О. Гуторова та рекомендувати монографію до вивчення науковцями, службовцями, здобувачами вищої освіти й наукових ступенів.