УДК: 330.341.4:338.23
DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2023-4-50
JEL classification: L 40, L 44, L 49
У статті досліджується механізм формування державної антимонопольної політики на національних споживчих ринках. Визначено, що формування державної антимонопольної політики відбувається відповідно до потреб загальної економічної політики держави. Загальна економічна політика держави встановлюється залежно від цінностей, що притаманні державі в кожен окремий період часу та які можуть змінюватися. Залежно від цінностей держави в певний період часу також відбувається формування цілей державного регулювання загалом і антимонопольної політики зокрема. Визначено, що механізм формування державної антимонопольної політики включає в себе та співвідносить інтереси державного регулювання, що відповідають інтересам більшої частини учасників ринку, та інтереси окремих суб’єктів господарювання. Визначено, що державна складова антимонопольного регулювання підпорядковується встановленим нормам і правилам на законодавчому рівні. Учасники ринку, крім встановлених норм та правил, перебувають під впливом інституціонального середовища, норм і правил не задокументованих і не обов’язкових до виконання, проте є загальноприйнятими учасниками ринку. Встановлено, що важливою складовою механізму формування державної антимонопольної політики на національних споживчих ринків є узгодження регулювання між державними органами влади та недержавними саморегулівними організаціями, що складаються з учасників ринку і також зацікавлені в антимонопольному регулюванні. Встановлено, що результати антимонопольного регулювання направлені на фактори сталого соціально-економічного розвитку, що формують загальну економічну політику держави.
Ключові слова: державне регулювання, антимонопольна політика, конкурентна політика, механізм антимонопольної політики.
Література
- Геєць В.М. Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвитку. Київ: віддруковано у ВПЦ „Експрес”, 2009. 864 с.
- Галушко О.С. Організаційні аспекти впровадження ціннісно-орієнтованого підходу в компанії. Ефективна економіка. 2008. № 4. С. 28-34.
- Лайкова М.С. Антимонопольна політика України: її зміст та особливості реалізації. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. 2014. № 10. С. 168-171.
- Петруня Ю.Є. Риси конкурентного середовища та антимонопольне регулювання у сфері роздрібної торгівлі продовольчими товарами. Економічний нобелівський вісник. 2014. № 1. С. 361-366.
- Мороз О.В., Несен Л.М., Філатова Л.С. Альтернативні теорії ринку та їх використання в регулятивній політиці. Економіка розвитку. 2015. № 1 (73). С. 20-26.
- Гай-Нижчик П.П., Чупрій Л.В. Національні інтереси, національні цінності та національні цілі як структу-роформуючі чинники політики національної безпеки. Гілея. Політичні науки. 2014. Випуск 84(5). С. 465-471.
- Назаренко І.М. Цінність підприємства-головний орієнтир стратегічного менеджменту. Агро-Світ. 2013. № 11. С. 14-18.
- Боярко І.М., Самусевич Я.В. Теоретичні аспекти системи ціннісно-орієнтованого управління підприємством. Бізнес-Інформ. 2012. № 9. С. 282-284.
- Магас В. Конкуренція-головна мета економічної політики. Стратегія реалізації конкурентної політики України в контексті євроінтеграційних викликів: матеріали Міжнар. наук. практ. конф. Київ: КНУБА, 2017. С. 57-60.
- Щербатюк О.А. Антимонопольна політика в Україні: практика реалізації та напрямки удосконалення. Економічний аналіз. 2011. Випуск 9. Частина 2. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/32611674.pdf.
- Лагутін В.Д. Конкурентна політика держави в умовах трансформації національної економіки: монографія. Київ: КНТЕУ, 2008. 308 с.
Статтю було отримано 02.10.2023