УДК: 336.502

DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2023-2-13

Лабенко Олександр Миколайович,
кандидат економічних наук, доцент,
доцент кафедри банківської справи і страхування, Директор навчально-наукового центру міжнародної діяльності, Національний університет біоресурсів і природокористування України

JEL classification: О13

Навколишнє природнє середовище (НПС) постійно змінюється, зокрема внаслідок впливу людського фактора. Протягом останніх десятиліть суспільство стикнулось з великою кількістю екологічних проблем, які призвели до погіршення екосистеми та можуть стати глобальними катастрофами й трагедіями в майбутньому. Їх вирішення можливе шляхом формування сучасних методів раціоналізації природокористування, трансформації економіки, пошуку оптимальних механізмів фінансового забезпечення і реформування державної політики для досягнення кліматичної нейтральності та сталого розвитку суспільства. Метою дослідження є виявлення впливу фінансових факторів на захист навколишнього природного середовища. Під час дослідження використано такі методи: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. Розглядаючи питання охорони навколишнього середовища, проаналізовано ефективність еколого-економічної політики різних держав на основі Індексу екологічної ефективності, що протягом 2016-2022 років склад топ-10 кардинально змінювався, що свідчить про несистематичне вжиття заходів, орієнтованих на збереження НПС. Установлено, що фінансовий сектор має двоякий вплив на навколишнє природне середовище. Ступінь фінансового розвитку має позитивний вплив, а оптимізація промислової структури – негативний. Для вирішення проблем, пов’язаних з охороною НПС, важливе значення має економічне зростання країни, яке дозволяє інвестувати в природоохоронні заходи. Зворотним боком можна вважати індустріалізацію та урбанізацію суспільства, що сприяє економічному процвітанню і водночас призводить до забруднення екосистеми. Однією з головних стратегій стримування деградації НПС є реалізація фінансової доступності. Підвищення рівня екологічності виробництва можна досягти оперативним і стратегічним шляхом. Багато країн, що розвиваються, розробляють і впроваджують плани зменшення своєї вразливості до зміни клімату у своїх національних стратегіях. Досліджено, що «зелені» фінанси є однією з нових ідей, пов’язаних з обов’язками фінансового сектору у вирішенні великих проблем сьогодення таким чином, щоб забезпечити створення корпоративної та суспільної вартості без шкоди для навколишнього середовища.

Ключові слова: навколишнє природне середовище, охорона НПС, забруднення, фінанси, «зелені фінанси».

Література

  1. Ahmad M., Ahmed Z., Bai Y., Qiao G., Popp J., Oláh J. Financial Inclusion, Technological Innovations, and Environmental Quality: Analyzing the Role of Green Openness. Environ. Sci. 2022. № 10:851263.
  2. Dagmara H. Problems of financing sources for environmental protection in strategic documents of the European Union and Poland in the new financial perspective for 2021–2027. Ekonomia i Prawo. Economics and Law. 2021. № 20(4). P. 745-761.
  3. Damrah S., Satrovic E., Shawtari F. A. How does financial inclusion affect environmental degradation in the six oil exporting countries? The moderating role of information and communication technology. Front. Environ. Sci. 2022. № 10:1013326. DOI: 10.3389/fenvs.2022.1013326.
  4. Dwight R. Lee. The Problem of Environmental Protection. URL: https://fee.org/articles/the-problem-of-environmental-protection .
  5. Harivelo R. Z. M., Harifidy R. Z. A Review of Environmental Protection and Sustainable Development in Madagascar. 2022. № 5 (4). P. 512-531.
  6. Hsu A. D., Esty M., Levy A., de Sherbinin, et al. The 2016 Environmental Performance Index Report. 2016. New Haven, CT: Yale Center for Environmental Law and Policy.
  7. Hunjra A. I., Hassan M. K., Zaied Y. B., Managi S. Nexus between green finance, environmental degradation, and sustainable development: Evidence from developing countries. Resources Policy. 2023. № 81. DOI: https://doi.org/10.1016/j.resourpol.2023.103371 .
  8. Khan S, Akbar A, Nasim I, Hedvičáková M., Bashir F. Green finance development and environmental sustainability: A panel data analysis. Environ. Sci. 2022. № 10. DOI: 10.3389/fenvs.2022.1039705.
  9. Report of the United Nations Conference on environment and development. URL: https://www.un.org/en/development/desa/population/migration/generalassembly/docs/globalcompact/A_CONF.151_26_Vol.I_Declaration.pdf .
  10. United Nations Conference on the Human Environment, 5-16 June 1972, Stockholm. URL: https://www.un.org/en/conferences/environment/stockholm1972 .
  11. Wang C., Cardon P. W., Liu J., Madni G. R. Social and economic factors responsible for environmental performance: A global analysis. PLoS ONE. 2020. № 15 (8):e0237597. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0237597 .
  12. Wendling Z. A., Emerson J. W., de Sherbinin A., Esty D. C., et al. 2020 Environmental Performance Index. 2020. New Haven, CT: Yale Center for Environmental Law & Policy. URL: epi.yale.edu.
  13. Wendling Z. D., Esty, J. Emerson M. Levy, A. de Sherbinin, et al. The 2018 Environmental Performance Index Report. 2018. New Haven, CT: Yale Center for Environmental Law and Policy. URL: https://epi.envirocenter.yale.edu/node/36476 .
  14. Wolf M. J., Emerson J. W., Esty D. C., de Sherbinin A., Wendling Z. A., et al. 2022 Environmental Performance Index. 2022. New Haven, CT: Yale Center for Environmental Law & Policy. URL: epi.yale.edu.
  15. World Charter for Nature. URL: http://www.un-documents.net/wcn.htm
  16. Zakari A., Khan I. The Introduction of Green Finance: A Curse or a Benefit to Environmental Sustainability? Energy RESEARCH LETTERS. 2022. № 3 (3). DOI: https://doi.org/10.46557/001c.29977 .
  17. Радченко Л. М., Кризина Н. П. Державне регулювання фінансування охорони навколишнього середовища: зарубіжний досвід. Молодий вчений. 2019. № 7 (71). С. 298–301.
  18. Рейтинг країн за рівнем екології. URL: https://nonews.co/directory/lists/countries/ecology
  19. Швиданенко Г. О., Криворучкіна О. В., Матукова Д. Г. Розвиток підприємства на еколого-економічних засадах : монографія. К.: КНЕУ, 2017. 148 с.

Статтю було отримано 27.02.2023