УДК: 51.823:338.1
DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2020-2-10
JEL classification: Q15; R52
Анотація
У статті проаналізовано екологічний стан земель та визначено основні проблеми екологізації землекористування у Харківській області. Погіршення екологічного стану сільськогосподарських угідь, послаблення їх протиерозійної стійкості, порушення оптимальної структури угідь, скорочення вмісту гумусу та основних поживних речовин призводять до зниження продуктивності угідь. У цілому сучасний стан екологічної безпеки земель досить незадовільний, тому значно знижує якість та обсяги виробництва сільськогосподарської продукції.
Запропоновано науково-методичний підхід до державного регулювання екологічно сталого сільськогосподарського землекористування, що спрямований на збереження та відтворення якісного стану земель шляхом екологічної сталості через проведення комплексу меліоративних заходів. Проведені дослідження показали, що 38,1 тис. га угідь Харківської області потребують створення полезахисних лісових насаджень, залуження – 58,5 тис. га та вапнування – 82,0 тис. га. Запропоновані види робіт необхідно виконати на площі 178,6 тис. га, у тому числі 35,72 тис. га – щорічно (на період п’ять років). Виконання усіх цих робіт потребує значних фінансових витрат, тому доцільно проводити їх поетапно. Основним джерелом виконання робіт із лісомеліорації мають бути кошти державного бюджету. В основному заходи із хімічної меліорації мають бути профінансовані за рахунок землевласників і землекористувачів і лише частково – за рахунок місцевих бюджетів. Вищерозглянуті заходи відповідають принципам проекту Концепції державної цільової програми розвитку земельних відносин та національної інфраструктури геопросторових даних в Україні на період до 2030 року, метою якої є визначення та реалізація основних напрямів державної політики, які спрямовані на удосконалення земельних відносин та створення умов для сталого розвитку землекористування, а також збереження природних цінностей агроландшафтів. Проте, здійснення масштабних заходів щодо охорони земель, які потребують значної акумуляції коштів потребують розроблення саме регіональних програм щодо охорони земель, куди можуть бути включені вищерозглянуті дослідження.
Ключові слова: сільськогосподарське землекористування, державне регулювання, сталий розвиток, екологізація.
Список літератури
1. Будзяк О.С., Будзяк В.М. Методичні підходи до просторої організації екологобезпечного землекористування в умовах змін клімату. Інвестиції: практика та досвід. Миколаїв. 2019. С. 17-24.
1. Другак В.М., Третяк Н.А. Екологія землекористування України у системі суспільних інтересів. Землеустрій, кадастр і моніторинг земель. 2017. № 1-2. С. 86-95.
2. Крисак А.І. Сценарій оцінювання ефективності регулювання земельних відносин в умовах сталого розвитку. Актуальні проблеми економіки. 2015. № 6. С. 248-257.
3. Новаковський Л., Новаковська І. Формування землекористування об’єднаних територіальних громад на другому етапі децентралізації влади. Вісник аграрної науки. 2019. №2. С. 5-15.
4. Стратегічні напрями розвитку сільського господарства України на період до 2020 року / [Ю.О. Лупенко, В.Я. Месель-Веселяк, М.М.Федоров, О.В. Ходаківська]; за ред. Ю.О. Лупенка, В.Я. Месель-Веселяка. К.: ННЦ “ІАЕ”, 2012. 182 с.
5. Хвесик М., Бистряков І. Парадигмальний погляд на концепт сталого розвитку України. Економіка України. 2012. № 6. С. 4-12.
6. Теоретичні засади розвитку земельних відносин у сільському господарстві / [Ходаківська О.В., Федоров М.М., Месель-Веселяк В.Я. та ін.] ; за ред. Ю.О. Лупенка, О.В. Ходаківської. К.: ННЦ «ІАЕ», 2018. – 236 с.
7. Концепція Державної цільової програми розвитку земельних відносин та національної інфраструктури геопросторових даних в Україні на період до 2030 року (проект). URL: http: // https://land.gov.ua/info/proekt.
Статтю було отримано 23.02.2020