УДК: 339.9:352:353 (477)
DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2022-2-22
JEL classification: M10; M13; R00; R58
Анотація
Проведені дослідження показали, що серед основних напрямів підвищення екологічної стійкості визначають: виконання норм міжнародного гуманітарного права на території України в частині екологічної безпеки, створення регіональних систем маловідходності, використання речовин і енергії, що були вже використанні; використання інноваційної техніки та технологій, що зменшать кількість забруднення; організація екологічного та органічного виробництва; використання інструментів енергоефективності та енергозбереження. Обґрунтовано, що для зміцнення екологічної стійкості національних економічних систем визначено стратегічні пріоритети, що необхідно імплементувати у відповідні стратегії на всіх рівнях публічного управління, зокрема у сфері: раціонального використання водних ресурсів; поліпшення стану атмосферного повітря; підвищення енергоефективності, що є важливим для продовження поступової термомодернізації житлового фонду та об’єктів адміністративної і соціальної інфраструктури; активізація співпраці між ОСББ та органами управління ОТГ в напрямі створення фондів та прозорого використання коштів на реалізацію проєктів термомодернізації; реконструкція та будівництво нових котельнь та інших теплоенергосистем в напрямі переходу на використання альтернативних джерел енергії; поводження з відходами. Наголошено на важливості розробки дієвих інституційних, адміністративних, фінансових та організаційних механізмів, спрямованих на формування синергетичних моделей зміцнення екологічної стійкості національних економічних систем відповідно до умов функціонування.
Ключові слова: екологічна стійкість, екологізація, екологічне управління, національна економічна система, війна.
Список літератури
- Артамонов В. В., Міхно П. Б., Василенко М. Г. Методичні засади оцінки стійкості агроландшафтів. Вісник Хмельницького національного університету. No 3. С. 30-33
- Стратічук Н.В. Оцінка сталого використання земель сільськогосподарського призначення на території херсонської області. Таврійський науковий вісник. No 100. Т. 2. С. 316-325.
- Загорский В.С., Борщук Є.М. Стійкий розвиток еколого–економічних систем. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/214863428.pdf
- Горбик В. М. Особливості екологізації в механізмі державного управління розвитком регіонів. URL: https://kiyvagrolis.com.ua/osoblyvosti-ekologizatsii-v-mehanizmi-derzhavnogo-upravlinnya-rozvytkom-regioniv
- Обушна Н. І. Новий публічний менеджмент як сучасна модель регулювання суспільних відносин. Публічне адміністрування: теорія та практика. Вип. 2 (14). URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Patr_2015_2_5
- Бикова Ю. Д. Екологізація публічного адміністрування в Україні як умова формування екологічної свідомості. Державне управління та місцеве самоврядування. Вип. 4(39). С. 82–88. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dums_2018_4_14
- Іртищева І.О., Смелянець Т.В., Бурдельна Г.О., Крамаренко І.С. Стан та стратегічні орієнтири інвестиційно-фінансового забезпечення агропродовольчої сфери в умовах глобалізації. Агросвіт. №7. С. 26-30.
- Іртищева І.О., Крамаренко І.С. Фінансово-кредитне забезпечення агропродовольчої сфери України: сучасний стан та перспективи розвитку. Агросвіт. №3, С.14-16.
- Zhuravel, Y. еt аl. Management Aspects in the Higher Education Quality Assurance System. International Conference on Human Interaction and Emerging Technologies. 2021, pp. 635-642.
- Іртищева І.О., Крамаренко І.С. Факторинг як напрям стратегічного розвитку фінансового забезпечення агропродовольчої сфери. Вісник ХНАУ. №8. С. 16-21.
- Бойко Є.О. та ін. Екологічні інвестиції: стан та перспективи впровадження на мікро-, мезо-та макрорівнях. Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. Серія „Економічні науки”. No 2., Т. 3. С. 40-49
- Irtyshcheva, I. еt а The economy of war and postwar economic development: world and Ukrainian realities. Baltic Journal of Economic Studies. 2022. Vol. 8, рр.78-82.
Статтю було отримано 24.03.32022