УДК: 330.1/.3:658.11
DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2020-2-49
JEL classification: L32
Анотація
У статті розглянуті та досліджені драйвери полісекторальності та багатофункціональності інноваційно-орієнтованого розвитку державно-приватного партнерства (ДПП) як перспективні напрями подальшого його розвитку.
Цільовий вектор інноваційно-орієнтованого розвитку державно-приватного партнерства повинен спиратися на вирішення найбільш важливих глобальних проблем суспільства, відображених у державній стратегії сталого розвитку. Національні завдання сталого розвитку, які конкретизують його 17 задекларованих глобальних цілей, є тими самими стратегічними орієнтирами, які стимулюватимуть інноваційно-орієнтований розвиток державно-приватного партнерства в потрібному суспільству напрямі, якщо їх закласти у якості пріоритетів цільового блоку регулювання розвитку державно-приватного партнерства.
Держава та суспільство очікують від приватного партнера державно-приватного партнерства не тільки економічної ефективності, а й соціальної результативності, яка проявляється через його участь у розв’язанні соціальних, екологічних та інших проблем. Таким чином, драйвери полісекторальності та багатофункціональності інноваційно-орієнтованого розвитку державно-приватного партнерства мають різне походження та природу.
Ключові слова: драйвери, полісекторальність, багатофункціональність, інноваційно-орієнтований, розвиток, державно-приватне партнерство, вектор, сталий.
Список літератури
- Бачо Р.Й. Інституційні аспекти впровадження державно-приватного партнерства на ринках небанківських фінансових послуг України. Вісник Приазовського державного технічного університету. Серія : Економічні науки. № 33. С. 321-332.
- Долбнєва Д.В. Вплив COVID-19 на економіку країн світу. Проблеми економіки. 2020. № 1 (43). С. 20-26.
- Заскалкін А.С. Теоретико-методологічні онови взаємодії держави та приватного сектора у вирішенні суспільно значущих завдань. Теорія та практика державного управління. № 3 (50). С. 70-76.
- Колот А.М., Поплавська О.М. Держава і бізнес: новітні тенденції взаємодії та забезпечення стійкого розвитку. Соціально-трудові відносини: теорія та практика. № 2. С. 8-15.
- Косач І.А. Державно-приватне партнерство в контексті системно-синергетичної парадигми. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2015. № 2. С. 49-55.
- Круглов В.В. Ризики проектів державно-приватного партнерства. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія : Державне управління. 2018. № 2, Т. 29 (68). С. 87-91.
- Павлюк К.В., Павлюк С.М. Сутність і роль державно-приватного партнерства в соціально-економічному розвитку держави. Наукові праці КНТУ. Економічні науки. № 17. С. 10-19.
- Поплавська О.М. Трансформація моделі взаємодіє держави та бізнесу. Економiка i органiзацiя управлiння. № 2 (22). С. 181-187.
- Постніков В.С. Перспективні напрямки взаємодії органів державного управління з бізнесом в питаннях регулювання якості життя. Mechanismus der nachhaltigen entwicklung des wirtschafts systems formation: [Monograph]. Nurnberg: Verlag SWG imex GmbH, 2014. Vol. 1. С. 133-138.
- Сафонов Ю.М., Григор’єв Г.С. Параметричне економічне планування в системі державного регулювання. Економічний вісник університету ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г. Сковороди. № 34/1. С. 204-2014.
- Сімсон О.Е. Правова модель приватно-публічного партнерства в інноваційній сфері: Монографія. Х. : Право, 2013. 448 с.
- Узунов Ф.В. Формування ефективних інструментів реалізації державно-приватного партнерства України. Актуальні проблеми державного управління. № 1. С. 167-175.
- Філіппов В.Ю. Принципи політики переходу України до сталого розвитку. Вісник Хмельницького національного університету. Серія Економічні науки. №3, Т.3. С. 236-242.
- Федулова Л.І., Забарна Е.М., Філиппова С.В. Інноваційний розвиток підприємства : підруч. для студ. вищ. навч. закл. Одеса, ОНПУ: ФОП Бондаренко М.О., 2016. 700 с.
Статтю було отримано 12.03.2020