УДК: 338.43:631.1
DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2020-2-45
JEL classification: Q10
Анотація
Метою представленого дослідження є розвиток теоретичної бази аналізу феномену сталого розвитку на мікрорівні з акцентом на факторах, що визначають спрямованість процесу (детермінантах). Виходячи з існування концептуальних протиріч у трактуванні категорії «сталий розвиток підприємства», здійснено декомпонування існуючих у науковій літературі підходів з виділенням двох їх груп за критерієм сутнісного наповнення – соціально-економічний, просторово-часовий (інноваційний) підходи. Перший ґрунтується на соціально – еколого – економічній тріаді в системі сталого розвитку. В другому випадку, основна увага зосереджена на ролі інновацій у діяльності підприємств. Нами доведено, що детермінантою сталого розвитку аграрного підприємства виступають не інновації як такі, а відповідальні інновації, пов’язані з розвитком не лише на сучасному етапі, а й з урахуванням інтересів прийдешніх поколінь. Запропоновано розуміти категорію «сталий розвиток підприємства» як системний та комплексний процес стратегічної трансформації суб’єкта господарювання, який включає в себе систему соціально-екологічних цінностей та здійснюється на основі впровадження відповідальних інновацій під впливом конкурентного середовища та зовнішніх чинників.
Розкрито суперечність між різними рівнями досягнення сталого розвитку: мікро-, галузевого, регіонального, макрорівнями. З одного боку, сталий розвиток підприємства формує конкурентні переваги, які вирізняють виробника з-поміж інших. З іншого – сталий попит має формувати адекватний споживчий ринок, а це призводить до необхідності зміни умов існування й появи нових гравців на ринку. Цілі менеджменту доповнюються компонентом впливу на всіх потенційних стейкхолдерів з метою формування сталого середовища своєї діяльності. Досягнення сталого розвитку в систематичному режимі є результатом дій, реакцій та скоординованого балансу екологічних, культурних, соціальних та економічних факторів.
Ключові слова: аграрне підприємство, сталий розвиток, детермінанти сталого розвитку, сталий розвиток підприємства, сталий розвиток бізнесу, економічна підсистема, соціальна підсистема, екологічна підсистема.
Список літератури
- Danko Y. Investment in fixed assets as a basis for improving the competitiveness of meat and dairy products agricultural enterprises. Економіка і менеджмент: матеріали ІIІ Міжнародної конференції молодих вчених ЕМ-2013. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2013. – С. 34–35.
- Данько Ю. І. Місце нішевих видів продукції у форумуванні конкурентних переваг аграрного підприємства. Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Економіка і менеджмент». Вип. 1 (67). С. 3-9.
- Квятковська Л. А. Реалізація принципів концепції сталого розвитку в діяльності підприємства. Вісник соціально-економічних досліджень. Вип. 1. С. 85–89. URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Vsed_2013_1_14.pdf
- Дідух С.М. Стратегія сталого розвитку підприємств з виробництва харчових продуктів та напоїв. Ефективна економіка. №11. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4588
- Смачило І.І. Методи управління сталим розвитком підприємства. Економіка розвитку. № 2. С. 115–120.
- Безрукова Т.Л., Чжаося Ц., Яковлев Е.А. Устойчивое развитие предприятия: вопросы методологии. Механізм регулювання економіки. №2. С. 214-221.
- Василенко В. А. Менеджмент устойчивого развития предприятий: монография. Киев: ЦУЛ, 2005. 644 с.
- URL: https://scholar.google.ru/scholar?start=90&q=%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%B9+%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA+%D0%BF%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0&hl=ru&as_sdt=0,5
Статтю було отримано 07.03.2020