УДК: 339.97:332

DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2020-4-23

Лариса Василівна Тєшева
кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри економіки та менеджменту,
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
ORCID ID: 0000-0003-2007-9150
E-mail: larisakhneu@gmail.com
Василь Миколайович Невмержицький
здобувач кафедри організації виробництва, бізнесу та менеджменту
Харківський національний технічний університет сільського господарства
імені Петра Василенка
E-mail: kaf.org07041997@gmail.com

JEL classification: Q11

Анотація

Вступ. Інноваційний розвиток є складною, багатогранною та динамічною категорією економічної науки, яка виступає основною передумовою забезпечення належного рівня конкурентоспроможності продукції та підприємства, інтеграції вітчизняної економіки до світової, сталого розвитку національної економіки в умовах загострення соціальних протиріч і посилення техногенного навантаження на екологічне середовище як в нашій державі, так і в цілому в планетарному масштабі. У цьому зв’язку високої актуальності набуває розробка механізмів управління ефективною реалізацією проектів інноваційного розвитку аграрного сектору.

Метою статті є обґрунтування складу елементів механізму активізації інноваційного розвитку аграрного сектору та пояснення їх взаємозв’язків через представлення архітектоніки даного механізму.

Результати. Встановлено, що для ефективного використання сприятливих чинників зовнішнього середовища для активізації процесів інноваційного розвитку в аграрному секторі України з використанням обґрунтованої множини важелів макрорівня регулювання необхідною є розробка механізмів, які дозволяють ефективно впливати на етапи процесу інноваційного розвитку. Визначено, що принциповими складовими механізму активізації інноваційного розвитку аграрного сектору економіки України на основі використання його стратегічного потенціалу визначено: процесну, що об’єднує етапи інноваційної діяльності; суб’єктну, яка відображає зацікавленість і вплив окремих учасників; об’єктну, яка об’єднує ідеї, технології, проекти, мережі, організації (стартапи), майнові права, об’єкти інтелектуальної власності, знання та компетенції. Обґрунтовано, що механізм активізації передбачає узгодженість взаємодії суб’єктів в ході їх участі в інноваційному процесі, використовуючи важелі і методи методологічного базису, ґрунтуючись на принципах і законах в межах реалізації функцій, шляхом використання складових стратегічного потенціалу інноваційного розвитку.

Ключові слова: механізм, інноваційний розвиток, аграрний сектор економіки, принципи, архітектоніка.

Список літератури

1. Геєць В.М. Семиноженко В.П. Інноваційні перспективи України. Харків : Константа, 2006. 272 с.
2. Дегтяренко О.Г., Колосок С.І. Інноваційний механізм управління машинобудівними підприємствами. Вісник Сумського державного університету. 2007. Вип. 2. С. 91-98.
3. Дудар Т. Розвиток інноваційної діяльності в аграрному секторі економіки України. Вісник Тернопільського національного економічного університету. 2019. № 1. С. 60-69.
4. Князевич А.О., Крайчук О.В. Механізми управління інноваційним розвитком : монографія. Рівне : Видавець О. Зень, 2011. 136 с.
5. Колоколов В.А. Инновационные механизмы функционирования предпринимательских структур. Менеджмент в России и за рубежом. Вып. 1. М. : [б. и.], 2002. С. 95-104.
6. Мороз О.С. Розробка механізму управління інноваційним розвитком машинобудівних підприємств. Технологический аудит и резервы производства. 2016. № 1(3). С. 57-62.
7. Юдин Э.Г. Системный подход и принцип деятельности. М.: Наука, 1978. 391 с.
8. Zhang W.-B. Synergetic Economics Time and Change in Nonlinear Economics. Springer-Verlag Berlin Heidelberg, 1991. 246 p.

Статтю було отримано 25.09.2020